Жодна дата не може сказати «день народження» для адвентиста краще, ніж 22 жовтня 1844 року. Однак той день закінчився жахливим розчаруванням, а не радістю. Але була втіха, коли відкрилися небеса у видінні Хірама Едсона, коли він наступного ранку йшов кукурудзяним полем. Незабаром вони зрозуміли, що почався великий антиобразний День Очищення, також відомий як слідчий суд. Діючи як первосвященик на небі, Ісус очистить небесну святиню від гріха. Інакше кажучи, Він очистить серця чоловіків і жінок, щоб їхні гріхи, які піднялися на небо через молитву, постійно забруднювали небесний храм і не давали Йому можливості завершити його очищення.
Більшість адвентистів не дотримувалися суботи в той час, але рух за дотримання суботи почав зароджуватися:
Простежуючи історію початку дотримання суботи серед перших адвентистів, ми йдемо до маленької церкви в містечку Вашингтон у серці Нью-Гемпшира, штату, який примикає до Мен на сході і чий західний кордон знаходиться в межах шістдесяти миль від межі штату Нью-Йорк. Тут члени незалежної християнської церкви в 1843 році почули і прийняли проповідь адвентної звістки. Це була серйозна група. До їхнього середовища прийшла баптистка сьомого дня Рейчел Оукс, яка поширювала трактати, в яких викладалися обов’язкові вимоги четвертої заповіді. Деякі в 1844 побачив і прийняв цю біблійну істину. Один із них, Вільям Фарнсворт, під час недільної ранкової служби встав і заявив, що має намір дотримуватися Божої суботи четвертої заповіді. Дюжина інші приєдналися до нього, твердо стоячи на всіх Божих заповідях. Вони були першими адвентистами сьомого дня. {EW xx.2}
Незважаючи на те, що в 1844 році були деякі адвентисти, які дотримувалися суботи, існувала проблема. Дух пророцтва був даний Елен Гармон незалежно від тих, хто дотримувався суботи. Таким чином, після Великого розчарування почалися два рухи: ті, хто відкрив світло в суботу завдяки вивченню Біблії, і ті, хто вітав Дух пророцтва, проявленого в Еллен Гармон (незабаром Еллен Г. Уайт). Ці два рухи повинні були об’єднатися, щоб дати об'єднаний послання трьох ангелів з Об’явлення 14:6-11 до світу.
Починається цикл годинника
Зірка «білого коня» Саіф, яка позначає початок і кінець повного циклу годинника Оріона, символізує чисте Євангеліє, яке йде на перемогу. в Презентація Оріон, це тлумачиться як вказівка на 1846 рік, а не на 1844. Це тому, що істина про суботу не була прийнята керівництвом руху до 1846 року, і, отже, євангелію не було повністю відновлено до чистоти до того часу. Білий кінь почав їздити, коли Джеймс і Еллен Г. Уайт прийняли істину про суботу і почали її навчати:
Служитель, який опікувався цією церковною групою, Фредерік Вілер, незабаром прийняв сьомий день суботи і був першим адвентистським священиком, який зробив це. Інший проповідник Адвенту, Т. М. Пребл, який жив у тому ж штаті, прийняв істину про суботу і в лютому 1845 року опублікував статтю в Надії Ізраїлю, одному з адвентистських журналів, викладаючи обов’язкові вимоги четвертої заповіді. Джозеф Бейтс, відомий адвентистський служитель, який живе у Фейрхейвені, штат Массачусетс, прочитав статтю Пребл і прийняв суботу сьомого дня. Невдовзі після цього старійшина Бейтс вирушив до Вашингтона, штат Нью-Гемпшир, щоб вивчити цю нововідкриту істину разом з адвентистами, які дотримуються суботи, які проживали там. Коли він повернувся додому, то був повністю переконаний у правді про суботу. З часом Бейтс вирішив опублікувати трактат, в якому викладено обов’язкові вимоги четвертої заповіді. Його 48-сторінкова суботня брошура була опублікована в Серпень, 1846. Його копія потрапила до рук Джеймса та Елен Г. Уайт приблизно під час їхнього створення шлюб наприкінці серпня. Виходячи з представлених у ньому біблійних доказів, вони прийняли і почали дотримувати сьомий день суботи. Про це Еллен Г. Уайт пізніше написала: «Восени 1846 року ми почали дотримуватись біблійної суботи, навчати й захищати її».— Свідчення для Церкви 1:75. {EW xx.3}
“Я вірив у правду щодо суботнього питання перш ніж я побачив щось у видінні стосовно суботи. Минуло кілька місяців після того, як я почав дотримуватись суботи, перш ніж мені показали її важливість і місце у вістці третього ангела» (Е. Г. Уайт, лист 2, 1874). {EW xxii.1}
Білі охоче прийняли істину про суботу — стовп третьої ангельської вістки — на підставі доказів зі Святого Письма. Проте в історії є ще багато чого, що має велике значення для початку годинникового циклу Оріона в 1846 році. Було потрібно щось інше, щоб звістка третього ангела об’єдналася з посланнями перших двох ангелів. Ті, хто мав Духа пророцтва, прийняли суботу, але рух дотримання суботи ще не прийняв Духа пророцтва.
Дотримувачі суботи (представлені Бейтсом) також повинні були мати впевненість у дарі пророцтва, щоб рухатися вперед разом, так само як шлюбний союз потребує взаємної довіри обох сторін. І знову Джозефу Бейтсу (представнику руху за дотримання суботи) потрібно було прийняти дійсність Духа пророцтва, проявленого в Елен Г. Уайт (представляє рух перших двох ангелів), так само як вона та Джеймс Уайт прийняли істину про суботу, яку приніс їм Бейтс.
Джозеф Бейтс приїхав на конференцію в Топшем, штат Мен. Це було в листопаді 1846 року, через два роки після розчарування. Серед інших присутніх були Джеймс Уайт, Дж. Н. Ендрюс, Г. С. Герні (з яким Бейтс працював на Півдні) та Еллен Хармон. Три місяці тому вони з Джеймсом Вайтом одружилися. Таким чином вона отримала від Господа сильного захисника, на якого вона могла спертися у своїй слабкості, але для якого вона також мала бути найбільшою силою. З того, що я вам казав, ви знаєте, яким сильним, безстрашним і відданим був Джеймс Вайт, і ви знаєте, наскільки вірною була міс Гармон у роботі, яку їй доручив Бог. Але, мабуть, ви не знаєте, як і вони не могли знати тоді, наскільки великою та могутньою мала бути робота, яку вони мали виконати в наступні роки. Відтоді ми знаємо Елен Гармон як місіс Еллен Г. Уайт.
У той час місіс Уайт не розуміла важливості дотримання сьомого дня суботи, до чого наполягав Джозеф Бейтс, і Джозеф Бейтс не був упевнений, що видіння місіс Уайт були від Господа, хоча він був упевнений, що вона добра і вірна християнка, яка вірить тому, що вона розповідає. І сюди Господь привів їх обох і всіх братів з ними, щоб повірити в істину, яку кожен мав.
{Піонерські розповіді про друге пришестя, розділ XVII «Небеса, що відкриваються, і незмінний закон».}
Божественна астрономія
Як Господь привів їх до віри в правду, яку мали один для одного? Наступна розповідь взята з книги Жінка бачення, стор. 34:
Деякі непохитні душі, які згодом стали стовпами в церкві, спочатку вагалися щодо прийняття видінь Еллен Гармон. Видатним серед них був Джозеф Бейтс.
Джозеф Бейтс був серйозним працівником Адвентного пробудження 1840-1844 років. Капітан моря, який став міністром, він вклав своє майно та свою силу в проповідування швидкого приходу Христа. Коли Еллен і її сестра були в Нью-Бедфорді, штат Массачусетс, вони познайомилися з ним і його сім’єю. Він, звичайно, дізнався про видіння, дані Еллен, і це його непокоїло. Два роки потому він написав про свій досвід:
Хоча я не бачив у них нічого, що суперечило б Слову, все ж я відчував занепокоєння і надзвичайно намагався, і довгий час не хотів повірити, що це було щось більше, ніж те, що було спричинено тривалим ослабленим станом її тіла.
Тому я шукав нагод у присутності інших, коли її розум здавався вільним від хвилювання (поза зустріччю), розпитувати та перехресно допитувати її та її друзів, які супроводжували її, особливо її старшу сестру [Сару], щоб, якщо можливо, докопатися до правди (Life Sketches of Ellen G. White, 97, 98).
Бейтс був стурбований серйозними сумнівами щодо видінь, але Докази в досвіді в Топшемі, штат Мен, у домі Елі Кертіса в листопаді 1846 року, були такими, що він прийняв їх усім серцем з того часу й надалі. Бейтс розповів цю історію своєму другові Дж. Н. Лафборо, який записав її у своїй книзі «Великий другий адвентний рух».
У книзі розповідається сама історія, про матеріальне докази що він пережив у Топшемі, штат Мен, у листопаді 1846 року. Пізніше я розповім вам цю історію, щоб пояснити всю глибину її значення, але спершу давайте прочитаємо повну розповідь:
Місіс Уайт, перебуваючи у видінні, почала розповідати про зірки, даючи блискучий опис рожевих поясів, які вона бачила на поверхні якоїсь планети, і додала: «Я бачу чотири місяці».
“О, – сказав старійшина Бейтс, – вона дивиться на Юпітер!”
Потім, роблячи рухи, наче мандруючи простором, вона почала описувати пояси й каблучки в їхній незмінній красі й сказала: «Я бачу сім місяців».
Старійшина Бейтс вигукнув: “Вона описує Сатурн”.
Потім вона сказала: «Я бачу шість місяців» і одразу почав опис Урана з його шістьма супутниками; потім чудовий опис в «відкриття небес», з його славою, називаючи це відкриттям у більш освічений регіон. Старійшина Бейтс сказав, що її опис набагато перевершує будь-які розповіді про відкриття небес, які він коли-небудь читав у будь-якого автора.
Поки вона говорила і все ще була у видінні, він підвівся і вигукнув: «О, як би я хотів, щоб сьогодні тут був лорд Джон Росс!» Старійшина Уайт запитав: “Хто такий лорд Джон Росс?”
“О,—сказав старійшина Бейтс,—це великий англійський астроном. Я б хотів, щоб він був тут, щоб почути, як ця жінка розповідає про астрономію, і почути цей опис «небес, що відкриваються». Це попереду всього, що я коли-небудь читав на цю тему» (GSAM, с. 258. {1BIO 113.3–114.1}
Потрібно розуміти, що в той час було небагато великих телескопів, і вони не мали можливості робити та відтворювати фотографії, як це робиться сьогодні. Сама фотографія була ще недостатньо розвинена. Астрономи вдивлялися в телескоп, а потім описували побачене словами або робили ескіз на папері. Ось як вони передали дивовижний трепет небес.
Погравшись із телескопом у дворі, я можу засвідчити, який благоговійний трепет спостерігати власними очима, як небесні тіла рухаються по небу. Одним із моїх перших досвідів роботи з моїм телескопом було направлення його на яскраву зірку, про яку я вважав Юпітером, і на власні очі побачити її «рожеві пояси». Коли моє око звикло до нового досвіду, я був здивований і радий помітити його крихітні місяці неподалік, кожен з яких був лише крихітною точкою світла.
Дуже важко терпляче чекати, поки хтось дивиться в окуляр і описує, на що дивиться! Людині, як маленькій дитині, хочеться побачити це теж! Не дивно, що Джозеф Бейтс підвівся і вигукнув Лорд Джон Росс (власник найбільший у світі телескоп), ніби він хотів власною чергою побачити те, що побачила Еллен Г. Уайт!
Ті з вас, хто має базовий рівень сучасних знань про нашу Сонячну систему, можливо, вже визнали, що Еллен Г. Уайт не бачила фактичної кількості супутників, які, як відомо, обертаються навколо планет, які Бейтс визначив зі своїх описів. Фактично, це виявилося предметом образи для критиків пророчого дару Еллен Г. Уайт. Втім, узгодити справу неважко, і аргументи ви можете прочитати самі в 7-му розділі книги. Еллен Г. Уайт та її критики, доступний онлайн.
Спосіб класифікації вченими планет, супутників та інших орбітальних небесних тіл далеко не однозначний, і цифри та визначення термінів багато разів змінювалися протягом багатьох років. З моєї точки зору, кількість супутників, які бачила Елен Г. Уайт, все ще інтуїтивно дійсна сьогодні, якщо просто порахувати тіла, які насправді виглядають як місяці. Але важливе зауваження полягає в тому, що Бог дав це видіння Елен Г. Уайт із загальновизнаною метою завоювати довіру Бейтса до дару, який Він їй дав. Він не дав бачення, щоб завоювати довіру сучасних астрономів, які відкрили незліченну кількість інших тіл, що обертаються навколо планет. Для Бейтса це було в 1846 році, і, як ми побачимо все більше і більше, для нас у 2014 році.
Підпис годинника Оріон
Бачення та обставини навколо нього підтверджують правильність дати початку 1846 року першої зірки годинника Оріона. На додаток до якісних описів планет, які надала Елен Г. Уайт, кількість супутників, які вона побачила, дала кількісний відбиток відомої на той час Сонячної системи. Для Бейтса, який визнав, що ця відносно неосвічена молода жінка не могла сфабрикувати цю інформацію, це було божественним підтвердженням її духовного дару.
Ми узгодили незліченну кількість цитат із творів Елен Г. Уайт у наших дослідженнях послання Оріона. Це її «якісні описи», які ми інтерпретували як посилання на наше повідомлення, подібно до того, як Бейтс інтерпретував її описи як планет, які йому були настільки знайомі. У цьому астрономічному видінні Бог додає «кількісний опис» годинника Оріона, даючи числа, які утворюють його «відбиток».
У видінні вказані числа місяців: 4, 7 і 6.
Ми одразу розпізнаємо число 7 як особливе число, яке представляє повноту або досконалість (як у Христі), тому давайте відкладемо його вбік і подивимось на інші два числа: 4 і 6. Якщо ми додамо 4 і 6, то отримаємо 10, що відноситься до досконалого Божого закону любові (як у Десяти Заповідях). Крім того, ми можемо помножити числа 4 і 6, щоб отримати 24, що нагадує про 24 старійшин навколо престолу в Одкровенні 4 і 5.
Ці розділи книги Об’явлення містять план будівництва Годинника Бога. Ви починаєте бачити відбиток послання Оріона в цифрах? Додавши до повного рівняння число 7, отримаємо:
7 × (4 × 6) = 7 × 24 = 168
Шановний читачу, чи усвідомлюєте ви значення цього?
Наслідком цього видіння було усунення будь-яких сумнівів у свідомості Бейтса щодо божественного походження видінь Елен Г. Уайт і підтвердження того, що Бог справді поклав на неї дар пророцтва. Те саме бачення тепер служить для підтвердження повідомлення Оріона для нас сьогодні, виправляючи два важливі елементи будь-якого пророчого періоду: початкова точка та тривалість. Саме видіння та його обставини в листопаді 1846 року дають нам дату початку годинникового циклу Оріона, тоді як кількість місяців кодує повну тривалість циклу в 168 років.
Крім того, у божественному плані людей було відкрити потрібну кількість місяців саме вчасно для цієї мети. Насправді, подорож Еллен Г. Уайт із Землі на Небо через усіяні місячними орбітами планет сама по собі символізує 168 років послання трьох ангелів. Як доречно, що супутники на шляху до Оріона використовуються для представлення подорожей Посудина часу коли він котиться до неба на своїх місячних колесах.
Тут, на останньому етапі подорожі, ми повинні серйозно подумати про те, чого ще ми можемо навчитися з досвіду, який вони мали в 1846 році на початку циклу годинника. Історія повторюється в кінці циклу! Те, що сталося тоді, коротко описано в листопадовому записі хронології за 1846 рік Енциклопедія Елен Г. Уайт наступним чином:
Листопад 1846 р. – Формуюча конференція з Джозефом Бейтсом у Топшемі, штат Мен. Видіння Еллен про «небеса, що відкриваються» переконало Бейтса, що її видіння були не тільки людського походження. З цього часу почалися Бейтс і Уайт об'єднаних праць. Див. Суботні біблійні конференції.
Таким чином, те саме бачення стало переломним моментом, після якого Джозеф Бейтс і Вайти працювали разом об'єднаної праці. Третя ангельська вістка поєдналася з першою та другою ангельськими вістками. Це був початок проголошення об'єднаної послання трьох ангелів.
О читачу, чи голос Божий промовляв до тебе крізь розкрите небо? Чи об’єднаєте ви свою працю з нами, щоб проголошувати те, що ми незабаром назвемо «Посланням чотирьох ангелів»?
Відчинені двері, які ніхто не може зачинити
Важливо зрозуміти, що означав термін «відкрити небеса» за часів Елен Г. Уайт. Вона подорожувала у видінні до того дуже особливого місця, яке було конкретним добре відомим об’єктом на зоряному небосхилі. Описова назва «небеса, що відкриваються» з тих пір поступилася місцем більш поширеній назві: Туманність Оріона.
Бейтс був морським капітаном, але його інтерес до астрономії явно виходив за рамки навігаційної необхідності. Він дуже добре знав, куди Еллен Г. Уайт подорожувала у своєму видінні. Насправді Бейтс написав есе на цю тему під назвою Небеса, що відкриваються який був написаний навесні того ж 1846 року. У ньому він пояснює значення цього терміна для нього, для астрономів і для письменників Біблії. Він цитує опис туманності Оріона англійським астрономом Хаггінсом наступним чином:
Гюггенс, його першовідкривач, дає такий опис: «Астрономи розміщують три зірки близько одна до одної в Мечі Оріона; і коли я розглядав середню за допомогою телескопа в 1656 році, на місці цієї однієї з’явилося дванадцять інших зірок; серед цих трьох, які майже торкалися один одного, і ще чотири, крім того, з’явилися мерехтливими як через a хмара, так що простір навколо них здавався набагато світлішим, ніж решта неба, яке виглядало повністю чорним через гарну погоду. як через a відкриття штори, крізь який відкривався вільний вид на інший регіон, який був більш освічений. Я часто спостерігав ту саму появу в тому самому місці без будь-яких змін; так що цілком імовірно, що це диво, яким би воно не було саме по собі, було там з усіх часів; але я ніколи не помічав нічого подібного серед решти нерухомих зірок».
Кілька моментів із публікації Бейтса варті уваги для цієї статті:
- Століттями туманність Оріона вважали «розривом» або «відкритим простором». Сучасна наука досі підтверджує, що цей опис правдивий.
- У Біблії небеса та райський сад багато разів асоціюються з небесним отвором.
- Біблія вказує, що Ісус (і, отже, Святе місто з Едемським садом) повернеться з Туманності Оріона.
Чи можеш вірою побачити небесне святилище? Ви починаєте бачити славу Божу в хмарі, як Мойсей? Чи була завіса (або завіса) відсунута вбік, щоб ви могли побачити «більш освічений» регіон?
О, друже! Чи хвилює ваше серце знати, що Ісус Христос через Святого Духа веде сьогодні Свою отару до перламутрових воріт небесного міста!?
Джозеф Бейтс писав про небеса, що відкриваються, ще до того, як він переконався щодо пророчого дару Елен Г. Уайт — до того, як вона отримала астрономічне бачення і до того, як «відкритий космос в Оріоні» був популяризований серед адвентистів як місце, де є небо. Її видіння стало підтвердженням того, що Бейтс уже знайшов під час вивчення Біблії. Її бачення робить те саме сьогодні, щоб підтвердити дослідження Джона Скотрема Годинник Бога в Оріоні!
Нехай твоє світло світить
Еллен Г. Уайт сама не опублікувала це видіння. Його мета, очевидно, була досягнута, завоювавши Джозефа Бейтса, і в її час у ньому більше не було потреби. Виникає запитання: як це видіння дійшло до нас?
писав Дж. Н. Лафборо Розквіт і розвиток адвентистів сьомого дня і опублікував її в 1892 році. Його книга містила першу опубліковану розповідь про астрономічні бачення Еллен Г. Уайт. Це було ще після фіаско 1888 року, коли «старі люди», такі як Лафборо, безсумнівно, зрозуміли, що вони надто старі, щоб жити ще однією пустелею, блукаючи, щоб побачити Друге пришестя перед смертю. Можливість подорожувати до Оріона була втрачена, і через це видіння потрібно було записати для майбутнього покоління.
We це те майбутнє покоління, для якого було записано це видіння! Продовжуючи наведену вище цитату з Жінка бачення, ми читаємо:
Еллен Г. Уайт повідомила про цей випадок, який стався в домі Елі Кертіс:
Після того, як я вийшов із видіння, я розповів про те, що бачив. Тоді старійшина Бейтс запитав, чи я вивчав астрономію. Я сказав йому, що не пам’ятаю, щоб коли-небудь займався астрономією [книга].
Він сказав: «Це від Господа». Я ніколи не бачив його таким вільний і щасливий раніше. Його обличчя сяяло з світло небесне, і він закликав Церква з владою.—Життєві замальовки Джеймса Вайта та Елен Г. Уайт (1880) {LS80 238.1}
Хіба ця коротка розповідь не говорить багато про що? Йдеться про те, коли Бог сказав час і «наші обличчя почали світитися і сяяти славою Божою!» Йдеться про більш повне проголошення суботи! Йдеться про «щасливий, святий стан» 144,000 XNUMX запечатаних і ідеально об’єднаних!
З бачення Еллен Г. Уайт ми дізнаємося одну річ: якщо ми хочемо шукати «Оріон» в її творах (або в Біблії, якщо на те пішло), ми повинні використовувати номенклатуру, яку вона використовувала — «відкриті небеса». Наступні цитати говорять про суть:
Ніколи раніше ангели не слухали такої молитви, яку Христос виголосив під час свого хрещення, і вони прагнули бути носіями послання від Батька до Його Сина. Але ні! безпосередньо від Отця випромінює світло Його слави. Відкрились небеса, і промені слави спали на Сина Божого і прийняли вигляд голуба, на вигляд схожий на поліроване золото. Голубина форма була символом лагідності та лагідності Христа. Поки люди стояли, зачаровані від подиву, їхні очі були прикуті до Христа, з відкритих небес пролунали такі слова: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав». Слова підтвердження того, що Христос є Сином Божим, були дані, щоб надихнути віру в тих, хто був свідком цієї сцени, і підтримувати Сина Божого в його важкій праці. Незважаючи на те, що Син Божий був одягнений у людське тіло, Єгова своїм власним голосом запевняє його в його синівстві з Вічним. У цьому прояві своєму Синові Бог приймає людство як піднесений через досконалість Його улюбленого Сина. {RH 21 січня 1873 пар. 5}
Чи замислювалися ви коли-небудь, навіщо Ісусу потрібно було охриститися, коли Він не мав гріхів, щоб змити? Іван Хреститель дивувався тому самому, і Ісус пояснив, що потрібно «виповнити всю правду». Іншими словами, Він був охрещений, щоб бути досконалим прикладом для інших. Досвід Ісуса є прикладом особливо для 144,000 XNUMX, тому що вони виконували б подібну роботу. Майте це на увазі, коли ми вивчатимемо іншу цитату про відкриття небес:
Дитинство, юність і зрілість Івана, який прийшов у дусі й силі Іллі, щоб виконати особливу роботу з підготовки шляху для Викупителя світу [передбачено 144,000 XNUMX], відзначався твердістю і моральною силою. Сатана не міг позбавити його непорочності. Коли голос цього пророка пролунав у пустелі: “Приготуйте дорогу для Господа, вирівняйте стежки Йому”. Сатана боявся за своє царство. Він відчув, що голос лунає в тонах труби [годинник з трубою] у пустелі змусив тремтіти грішників під його владою. Він побачив, що його влада над багатьма була зламана. Гріховність гріха виявилася таким чином, що люди були занепокоєні, і деякі, покаявшись у своїх гріхах, знайшли прихильність Бога і отримали моральну силу протистояти його спокусам.
Він був на землі в той час, коли Христос представився Іванові для хрещення. Він почув величний голос, що лунає в небі і лунає по землі як грози грому [Сім громів і посудина часу]. Він побачив, як блискавки спалахнули з безхмарного неба, і почув страшні слова Єгови: «Це Син мій улюблений, що в ньому я вподобав». Він бачив, як яскравість слави Отця затьмарила форму Ісуса, таким чином, з безпомилковою впевненістю, вказуючи на Того в цьому натовпі, Кого він визнав своїм Сином. Обставини, пов’язані з цією сценою хрещення, викликали найсильнішу ненависть у грудях сатани. Тоді він напевно знав, що якщо він не зможе подолати Христа, відтепер його влада буде обмежена. Він розумів, що спілкування з престолом Бога означало, що Небеса були більш безпосередньо доступними для людини.
Оскільки сатана спонукав людину до гріха, він сподівався, що огида Бога до гріха назавжди відокремить її від людини та розірве зв’язок між Небом і землею. Але відкриття небес у зв’язку з голосом Бога звернення до Його Сина було схожим на посмертний дзвін для сатани. Він боявся, що тепер Бог об’єднає людей більш повно собі, і дай йому влада подолати його пристрої. {RH 3 березня 1874 р. пар. 19–21}
Ми живемо в той час, коли цей приклад стає реальністю для 144,000 1844, і ми знову бачимо вирази в тексті, дуже схожі на ті, що були у видіннях Еллен Г. Уайт у 1847 і 144,000 роках, де вона почула «день і годину». Хрещення Ісуса мало бути прикладом, і так воно і є! Тепер це XNUMX XNUMX, чиє хрещення вогнем викличе найбільшу ненависть сатани.
Сила для випробування
Наступна сцена в обох цих видіннях — це жахлива біда та переслідування, так само як наступна сцена в досвіді Ісуса — це голод і спокуси в пустелі. Улюблені, ми вже бачимо біду та переслідування на кожному обрії. Це також було показано Елен Г. Уайт в тому ж астрономічному баченні листопада 1846 р. Зверніть увагу, що записано в Еллен Г. Уайт: Том 1 – Ранні роки: 1827-1862, стор. 115:
Але більше, ніж інші планети, було показано Елен Г. Уайт у видінні в Топшемі. Про це вона написала:
Мені це показали Я б сильно страждав, і що ми мали б випробування нашої віри після нашого повернення до Горема.—Життєві нариси Джеймса Уайта та Елен Г. Уайт (1880), 239.
Виконання було швидким. Елен тяжко захворіла. Щирі молитви за неї не принесли полегшення. Протягом трьох тижнів наречена Джеймса Уайта страждала, доки у своїй сильній агонії вона не попросила більше не молитися за неї, оскільки була переконана, що «їхні молитви затягували» її життя, а отже, і її страждання. Кожен подих супроводжувався стогоном. Отіс Ніколс із штату Массачусетс послав свого сина Генрі принести деякі речі для її комфорту, і поки він був там, він приєднався до щирих молитов за її одужання. Еллен Г. Уайт розповідає про те, що було далі:
Після того, як інші помолилися, брат Генрі почав молитися і, здавалося, був дуже обтяжений, і з силою Божою, яка спочивала на ньому, він піднявся з колін, перейшов через кімнату і поклав руки на мою голову, кажучи: «Сестро Еллен, Ісус Христос зцілює тебе», і впав ниць силою Бога. [Кілька разів у 1840–1851 роках — і навіть пізніше — були випадки, коли сила Бога проявлялася у фізичній прострації. Обставини та високий характер залучених осіб дозволили зробити висновок, що такий досвід був справжнім, а не плодом фанатизму.] Я вірив, що ця робота була від Бога, і біль покинув мене. Моя душа була сповнена вдячністю та спокоєм (Там само, с. 239, 240).
Еллен повністю повернулася до нормального здоров'я і незабаром з чоловіком вирушила на човні до Бостона. Але для молодят ця поїздка була зовсім не спокійною їх наздогнала буря. Вона описала поїздку:
Човен страшно покотився, і хвилі врізалися у вікна кают. Велика люстра з гуркотом впала на підлогу. Столи накривали для сніданку, але посуд кидали на підлогу.
У дамській каюті був великий страх. Багато хто сповідував свої гріхи і благав Бога про милість. Деякі закликали Діву Марію зберегти їх, поки робили інші урочисті обітниці Богу це якби вони досягли землі, вони б присвятити своє життя служінню Йому.
Це була сцена жаху й замішання. Коли човен гойдалося, одна жінка наді мною впала зі свого спального місця на підлогу, кричачи на весь голос. Інший звернувся до мене і запитав: «Тобі не страшно? Я вважаю, що це факт, що ми можемо ніколи не досягти суші».
Я сказав їй, що зробив Христа своїм притулком, і якщо моя робота буде виконана, я з таким же успіхом міг би лежати на дні океану, як і в будь-якому іншому місці; але якби моя робота не була зроблена, усі води океану не могли б мене втопити. Я покладався на Бога, що Він безпечно виведе нас на землю, якщо це буде для Його слави.—Там же, 240.
Він зробив!
Дивовижно, як Господь дав досвід реального життя Елен Г. Уайт у 1846 році на початку годинникового циклу Оріона, який так чудово ілюструє події, які відбуваються тут у 2014 році наприкінці циклу. Її досвід мав бути прикладом.
Він йшов, перемагаючи, і щоб перемагати
Лафборо розповідає ще одну історію, яка здається особливо актуальною для нашого досвіду. Розповідь, яку він назвав «Жорстокий кінь, раптово приборканий”, також відбулося одразу після астрономічного бачення:
Невдовзі після цієї зустрічі в Топшемі стався ще один вражаючий випадок у зв’язку з видіннями, про який я розповім, як мені розповів старійшина Бейтс:-
Старійшина Уайт використовував частково зламаний кольт і двомісний ринковий віз, який був сконструйований без панелі приладів, але мав сходинку поперек передньої частини вагона та залізну сходинку з валів. Треба було дуже обережно керувати лошам, оскільки, якби мотузки чи щось торкалося його боків, він миттєво люто брикався, і його потрібно було постійно тримати, натягнувши поводи, щоб не дати йому побігти. Це лоша належало до партії, на місце якої вони хотіли піти, і оскільки старійшина Вайт звик керувати незламаними лошатами, він думав, що з цим у нього не буде серйозних проблем. Однак якби вони знали, що під час своїх шалених демонстрацій він раніше вбив двох чоловіків, одного з яких роздавив об каміння біля дороги, він міг би бути менш впевненим.
Цього разу у вагоні було четверо людей: старійшина Уайт і його дружина на передньому сидінні, а старійшина Бейтс і Ізраїль Деймон на задньому сидінні. [Еллен Г. Уайт записала цікаву та актуальну історію про Ізраїля Деймона в Духовні подарунки, вип. 2, стор. 40-42.] Поки старійшина Уайт докладав усіх зусиль, щоб тримати коня під контролем, місіс Уайт розмовляла про правду, коли сила Божа зійшла на компанію і вона була знята у видінні, посаджена у возі. У той момент, коли вона вигукнула «Слава!» коли вона увійшла у видіння, осля раптом зупинилося абсолютно нерухомо й опустило голову. У той самий час місіс Уайт піднялася, перебуваючи в такому стані, і, дивлячись угору, переступила через передню частину фургона, униз на шахти, поклавши руки на бока лошата. Старійшина Бейтс звернувся до старійшини Вайта: “Жеребя заб’є цю жінку до смерті”. Старійшина Уайт відповів: “Господь тепер керує осля;
Я не хочу втручатися». Осля стояло лагідне, як старий кінь. Біля дороги берег височів футів на шість, а біля огорожі було трав’яне місце. Місіс Вайт, усе ще дивлячись угору, не дивлячись униз, піднялася берегом на трав’янисту ділянку, потім кілька хвилин ходила туди-сюди, розмовляючи й описуючи красу нової землі. Потім, затримавши голову в тій самій позі, вона спустилася берегом, підійшла до фургона, піднялася на східці, поклавши руку на круп оселя, і так піднялася на шахти, і знову у фургон. У той момент, коли вона сіла на сидіння, вона вийшла з поля зору, і тієї ж миті кінь, без будь-якої вказівки з боку погонича, піднявся й пішов своєю дорогою.
Поки місіс Уайт вийшла з фургона, старійшина Уайт вирішив перевірити коня та перевірити, чи справді він ручний чи ні. Спочатку він просто торкнувся його батогом; в інший час кінь відповів би стусаном, але зараз не було жодного руху. Потім він сильно вдарив його, потім сильніше і ще сильніше. Осля не звертало уваги на удари, але здавалося таким же нешкідливим, як леви, яким ангели закрили пащі тієї ночі, яку Даниїл провів у їхній лігві. “Це було урочисте місце,—сказав старійшина Бейтс,—і було очевидно, що та сама Сила, яка породила видіння, на час підкорила дику природу осля”.
Якщо це видіння було просто наслідком деяких її тілесних недуг, природно виникає запитання: чи був кінь уражений подібним чином?
Хіба не цікаво, що саме тоді, коли послання трьох ангелів об’єдналися, є історія про коня — коня, якого приручили небеса і він пішов за велінням небес. Це, безсумнівно, символізує Ісуса верхи на білому коні з Об’явлення, який вирушив у 1846 році, щоб підкорити світ за допомогою послань трьох ангелів.
Що це говорить про білого коня 2014?
Очищення святині
Коли скаче білий кінь, Ісусу потрібна чиста церква, щоб проголошувати чисте Євангеліє. З тих пір, як земний двійник небесного суду був переїхали до нас, цілком логічно, що суд розпочнеться тут. І це сталося. Єзекіїля 9 розпочато.
Ми голосно дали сурма попередження на осінні свята, попереджаючи про це протягом усього святкового сезону, підтвердженого ячменем. Було три великі суботи, особливий День Спокути «білого коня», кривавий місяць, третя сурма та багато іншого! Бог дав достатньо часу, щоб попередження поширилося та було почуте.
Вони зрадили Господа, Бо вони породили поганських дітей. Тепер молодий місяць пожере їх і їхню спадщину. (Осії 5:7, NKJV)
Очищення починалося саме на молодику друга можливість на свята, у День Труб, і було завершено якраз вчасно до Дня Спокути. Ми знаємо, що перша можливість свят часто пов'язана з діями Отця, тоді як друга можливість пов'язана з діями Ісуса. Дійсно, Він працює над очищенням Свої церкви — точно за графіком.
Серед нас була людина, яка не була духовно чистою. Сатана тривалий час використовував його дуже витонченим способом, щоб атакувати цей рух. Вся історія виходить за рамки цієї статті, але суть полягає в тому, що Ян Меве залишив команду, і наші контактні сторінки були відповідно оновлені.
Убийте закляттям старих і молодих, і служниць, і малих дітей, і жінок, але не наближайтеся до жодного чоловіка, на якому це знамено! і почати з мого святилища. Тоді вони почали від стародавніх людей, які були перед домом. (Ezekiel 9: 6)
Це жахливе випробування, яке повинно дати привід для серйозних роздумів. Ми, які мали найбільші можливості бути перетвореними небесним світлом, є набагато більш відповідальними.
Отже, коли світло, що в тобі, темрява, то яка ж ця темрява! (Матвія 6:23)
Цікаво, що зараз на фермі нас семеро дорослих — не всі лідери, але разом ми символізуємо багатьох служителів Бога, які мають виявити любов Христа.
«Це говорить Той, Хто тримає сім зірок у Своїй правиці». Об’явлення 2:1. Ці слова звернені до вчителів у церкві—тих, на яких Бог доручив вагомі обов’язки. Приємні впливи, які мають бути в достатку в церкві, пов’язані з Божими служителями, які мають виявити любов Христа. Зірки небесні під Його контролем. Він наповнює їх світлом. Він направляє і направляє їхні рухи. Якби Він цього не зробив, вони б стали впалими зірками. Так і з Його служителями. Вони лише знаряддя в Його руках, і все добро, що вони роблять, відбувається через Його силу. Через них має сяяти Його світло. Спаситель має стати їхньою ефективністю. Якщо вони дивитимуться на Нього так, як Він дивився на Батька, вони зможуть виконувати Його роботу. Коли вони роблять Бога своєю залежністю, Він дасть їм Свою яскравість, щоб відображати світ. {AA 586.3}
Суд почався зі старійшин дому Божого, але ви можете бути впевнені, що він не закінчиться, доки вся церква не буде очищена.
Бо настав час, коли суд повинен початися з дому Божого; і якщо він спочатку почнеться з нас, то який кінець буде тим, хто не кориться Євангелії Божій? І якщо праведник ледве спасеться, то де з’явиться безбожний і грішник? (1 Петра 4:17-18)
День спокути завжди асоціювався зі змішаними почуттями. Це був страшний день, щоб уразити душу, але в кінці дня гріхи нації були покладені на цапа відпущення, де вони й належали.
Однак для тих, хто зітхає і плаче — не передусім через гріхи, які вони бачать в інших, а через свої власні гріхи — спокута є саме цим: «поєднання» або особлива близькість чи єдність з Богом, яка можлива лише за умови відмови від гріха.
Коли ми визнаємо свої гріхи, то Він вірний і праведний, щоб простити нам наші гріхи та очистити нас від усякої неправди. (1 Івана 1:9)
Христос здобув велику перемогу в тому, що ніхто інший не був втрачений під час очищення нашого табору та наших сердець прямо зараз, у 2014 році. Годинник Оріона б’є годину, і білий кінь знову скаче. Я молюся, щоб Господь в Оріоні також підкорив твоє серце, «перемагаючи і перемагаючи», доки не буде створено до останнього зі 144,000 XNUMX.
На завершення слід сказати, що вірна пророчиця Еллен Г. Уайт багато підтверджує повідомлення про Оріон не лише через безліч відповідних цитат, але також у своїх видіннях «небес, що відкриваються», і навіть у своєму життєвому досвіді, який пропонує чіткі ілюстрації для часу «білого коня». Спробуйте, спробуйте, скуштуйте — але нарешті залиште сумніви! Це міністерство підтверджено як голос Божий на землі. Христос стоїть за його кермом, «і пекельні ворота не подолають його» (сказав Він).