Вперше опубліковано в неділю, 7 березня 2010 р., о 8:56 німецькою мовою за адресою www.letztercountdown.org
Перше видіння та одне наступне видіння Еллен Г. Уайт, у якому вона бачила проголошення «дня й години пришестя Ісуса», є ключем до розуміння того, чому послання Годинника Божого в Оріоні є єдиним винятком із усіх застережень Духа пророцтва щодо встановлення часу після 1844 року. Вона сама заявляє у своєму першому видінні (усвідомлювала вона це чи ні), що цей виняток буде відбувається ближче до кінця слідчого суду з виливом Святого Духа або пізнім дощем. Але є наступне видіння 1847 року, яке, очевидно, говорить про проголошення дня та години кінця епідемії.
Замість того, щоб поглиблено вивчати два видіння, адвентисти довгий час припускали, що час проголошення в першому видінні є тим самим моментом, що й у другому видінні, і тому вони розміщують оголошення про день і годину пришестя Ісуса в кінці кар. Однак це не може бути правильним, оскільки це призводить до серйозних протиріч у послідовності останніх подій у першому видінні. Вирішити проблему можна лише шляхом глибокого вивчення обох бачень.
Дійсно, кожне видіння додає різні деталі в різних точках потоку подій останнього часу, і їх потрібно порівнювати в тому порядку, в якому вони з’являються в обох видіннях, щоб отримати цілісну картину та щоб обидва видіння гармонійно поєднувалися.
Щоб було зрозуміліше і щоб показати, де є відмінності між «днем і годиною» в першому та другому видіннях, я виклав їх у таблицю для порівняння. Усі речення у видіннях зберігаються в оригінальному порядку, і нічого не пропущено. За допомогою цієї таблиці ви можете самостійно дослідити, коли і чому 144,000 XNUMX отримають повідомлення про «день і годину» другого пришестя Ісуса з проливом Пізнього дощу.
| Перше видіння, грудень 1844 р. (з «днем і годиною») | Друге видіння з «днем і годиною» 1847 р | Коментарі |
|---|---|---|
| Коли я молився біля сімейного вівтаря, Святий Дух зійшов на мене, і я ніби підніматися все вище і вище, далеко над темним світом. | Господь дав мені таке бачення в 1847 році, коли брати зібралися в суботу в Топшемі, штат Мен. {EW 32.1} Ми відчули незвичайний дух молитви. І коли ми молилися, Святий Дух зійшов на нас. Ми були дуже щасливі. Незабаром я був загублений для земних речей і був огорнутий видінням Божої слави. | Ці два видіння є єдиними видіннями, які коли-небудь мала Елен Г. Уайт, де було оголошено день і годину. |
| Я обернувся, щоб шукати людей Адвенту у світі, але не міг їх знайти, коли голос сказав мені: «Подивись ще раз і подивися трохи вище». Тут я підвів очі й побачив пряму й вузьку стежину, що височіла над світом. Цією стежкою адвентисти їхали до міста, яке було на дальньому кінці стежки. | Починається пролог першого видіння: Шлях до неба, яким пройшли люди Адвенту. | |
| Вони мали яскраве світло, встановлене позаду них на початку стежки, про що мені сказав ангел опівнічний крик. Це світло осяяло всю дорогу і освітлювало їхні ноги, щоб вони не спіткнулися. | Світло за ними, опівнічний крик, позначає початок шляху: 22 жовтня 1844 року. Початок слідчого суду. | |
| Якщо вони не зводили своїх очей з Ісуса, який був просто перед ними, ведучи їх до міста, вони були в безпеці. Але незабаром дехто втомився і сказав, що місто далеко, і вони сподівалися увійти в нього раніше. Тоді Ісус підбадьорював їх, підіймаючи Свою славетну праву руку, і від Його руки виходило світло, яке коливалося над адвентним оркестром, і вони кричали: «Алілуя!» Інші необдумано заперечували світло, що стоїть за ними, і казали, що це не Бог вивів їх так далеко. Світло позаду них згасло, залишивши їхні ноги в цілковитій темряві, вони спіткнулися й втратили їх із поля зору позначити і Ісуса, і впав зі шляху вниз у темний і злий світ внизу. | Я побачив ангела, який стрімко летів до мене. Він швидко переніс мене від землі до Святого Міста. У місті я побачив храм, в який і зайшов. Я пройшов крізь двері, перш ніж дійти до першої завіси. Ця завіса була піднята, і я пройшов у святе місце. Тут я побачив жертовник кадила, свічник із сімома лампадками та стіл, на якому були хліби покладні. Побачивши славу святого, Ісус підняв другу завісу, і я увійшов у святая святих. {EW 32.2} Я бачив, що у Бога були діти, які не бачать і не дотримуються суботи. Вони не відкинули світло на ньому. | Пролог другого видіння починається: Особливе світло, яке виходить від «правої руки» Ісуса: 1. Субота 2. Повідомлення про здоров'я Це третя звістка ангела. Обидві доктрини супроводжують людей Адвенту на цьому шляху. А хто не вірить і стережеться, той збивається зі шляху. Прологи обох видінь сягають сюди. Йдеться про вірність Божого народу доктринам батьків (опівнічний крик), суботньому дню та вістці про здоров’я. Поки що жодного слова про пізній дощ, голосний плач чи скорботу. Темою в обох видіннях є лише вчення та вірність на шляху, а також не втратити Ісуса з поля зору. |
| Незабаром ми почули голос Божий як багато вод, який дав нам день і годину приходу Ісуса. | Раптом, майже несподівано, ми чуємо голос Бога, «як багато води», який сповіщає день і годину пришестя Ісуса в першому видінні. І ось, слава Божа [престол бога] Ізраїлю походили з шлях сходу [Оріон]: і голос його був як шум багато вод: і земля засяяла славою Його. (Єзекіїль 43:2) | |
| Живі святі, числом 144,000 XNUMX, знали і розуміли голос, тоді як злі вважали, що це так грім і землетрус. | І я почув а голос із неба, як голос багатьох вод, і як голос великого грім: і почув я голос гуслярів, що грали на своїх арфах. (Об’явлення 14:2) Сцена запечатування 144,000 14 пов’язана з цим віршем Об’явлення 2:XNUMX. | |
| Коли Бог промовив час, Він вилив на нас Святого Духа, і наші обличчя почали світитися і сяяти славою Божою, як це було в Мойсея, коли він сходив з гори Синай. {EW 14.1} | І на початку часу лиха ми були сповнені Святим Духом коли ми пішли вперед і повніше проголошували суботу. | Зараз це найважливіший момент. «КОЛИ БОГ ПРОМОВИВ ЧАС, ВІН ЗЛИВ НА НАС СВЯТОГО ДУХА» Це паралельно з другим видінням і знаменує початок часу лиха. Є дві фази: «малий» час скорботи перед тим, як двері милосердя зачиняються, і «великий» час скорботи після того, як двері милосердя зачиняються; час епідемії. Лише в «малий» час горя Субота буде проповідувана востаннє, щоб закликати решту залишку, що все ще живе у Вавилоні. Це називається: Гучний крик (див. друге видіння). 144,000 XNUMX отримають Святого Духа в «малий» час скорботи, щоб завершити велике доручення «гучним криком». І в порівнянні двох видінь ми бачимо, що це пов’язано з повідомленням, яке включає «день і годину» приходу Ісуса. Голосний крик почнеться, коли 144,000 XNUMX дізнаються, що в США ось-ось буде оголошено недільний закон |
| Усі 144,000 XNUMX були запечатані й ідеально об’єднані. | Гучний крик веде до завершення запечатування всіх 144,000 XNUMX. Вони ідеально поєднані в одній вірі. | |
| На їхніх чолах було написано «Бог, Новий Єрусалим» і славна зірка, на якій було написано нове ім’я Ісуса. | Вони мають лише три думки: вірність Ісусу (субота), Новий Єрусалим (Друге пришестя) і повідомлення про Оріон, оскільки воно відкриває Нове ім'я Ісуса. | |
| У нашій щасливій, святій державі нечестиві були розлючені, | Цей розлютила церкви та номінальних адвентистів, оскільки вони не могли спростувати істину про суботу. І в цей час усі Божі вибранці побачили, що ми маємо правду, і вийшли, і разом з нами терпіли гоніння. | Тепер під час гучного крику (і це чиста адвентистська доктрина) нечестиві розлючуються, тому що 144,000 XNUMX могутньо викличуть залишок. Тому починається жорстоке переслідування. |
| Я бачив меча, голод, мор і велике замішання на землі. | У той же час ми маємо стихійні лиха, голод і епідемії на землі. | |
| і різко кинувся, щоб накласти на нас руки посадили нас у в'язницю, | У першому видінні ми маємо обидві частини скорботи в одному реченні з двох частин: 1. Починається маленький час біди: в'язниця, без указу про смерть. Ми можемо потрапити до в’язниці, і багато хто все одно помре як мученик, тому що двері милосердя все ще відкриті. | |
| коли ми простягаємо руку в ім’я Господа, і вони безпорадні падали на землю. | Нечестиві подумали, що ми накликали на них вироки, і вони встали й радилися щоб позбавити землю від нас, думаючи, що тоді зло залишиться. {EW 33.2} У лихоліття всі ми втікали з міст і сіл, але їх переслідували нечестиві, які входили з мечем у доми святих. Вони підняли меч, щоб убити нас, але він зламався і впав безсилий, як соломинка. | 2. Починається Великий Смутний час: Указ про смерть. Нас будуть захищати ангели, і нечестиві більше не зможуть нас убити. Уже не було б сенсу загинути навіть одному мученику, бо ніхто не врятувався б, оскільки двері милосердя зачинилися. |
| Тоді ми всі день і ніч голосили про визволення, і цей крик піднявся перед Богом. | «Час скорботи Якова» у другому видінні. Як ми вже сказали, ми точно вже перебуваємо у важкому часі! | |
| Сонце зійшло, а місяць завмер. Перестали текти струмки. | чуми: Сонце і місяць зупинилися у їхніх оселях: при світлі Твоїх стріл вони йшли, і при блиску Твого блискучого списа. Ти в гніві ходив по землі, ти в гніві молотив поган. Ти вийшов для спасіння народу Свого, навіть для спасіння з помазанцем Своїм; ти вивів голову з дому безбожного, відкривши основу аж до шиї. Selah. (Авакума 3:11-13) | |
| Темні, важкі хмари піднялися і зіткнулися одна з одною.. Але був один чисте місце осілої слави, звідки вийшов голос Божий як багато вод, що трясуть небо та землю. Небо відкривалося і закривалося, і було в метушні. Гори тряслися, як очерет на вітрі, і викидали обшарпане каміння навколо. Море кипіло, як казан, і викидало каміння на землю. | В іншому баченні EGW ми маємо більше деталей для цього особливого моменту: Темні, важкі хмари піднялися і зіткнулися одна з одною. Атмосфера розійшлась і покотилася назад; тоді ми могли дивитися крізь відкритий простір Orion, звідки пролунав голос Божий. Священне місто спуститься через цей відкритий простір. Я бачив, що сили землі зараз похитнулися що події йдуть по порядку. Війна та чутки про війну, меч, голод і епідемію спочатку потрясуть сили землі, а потім голос Бога потрясе сонце, місяць і зірки, а також цю землю. Я побачив, що хитання влади в Європі — це не хитання сил небесних, як дехто вчить, а це хитання розлючених народів. {EW 41.2} | |
| І як Бог сказав день і годину приходу Ісуса і доставив вічний завіт Своєму народу Він сказав одне речення, а потім зробив паузу, поки слова котилися по землі. Ізраїль Божий стояв, звернувши очі вгору, прислухаючись до слів, які виходили з вуст Єгови і котилися по землі, як гуркіт найгучнішого грому. Це було страшенно урочисто. І в кінці кожного речення святі вигукували: «Слава! Алілуя!» Їхні обличчя сяяли славою Божою; і вони сяяли славою, як і лице Мойсея, коли він сходив із Синаю. | Тепер ми вдруге чуємо «день і година». Чому два рази? Перший раз це була обіцянка, виходячи з розуміння послання Оріона, дати нам надію та знання про те, як довго нам доведеться терпіти страждання, а також заново показати нам втрачені стовпи нашої віри та об’єднати з ними 144,000 XNUMX. Тепер вірні отримують вічний завіт (2 * 12). 12 колін стародавнього Ізраїлю та 12 колін духовного Ізраїлю. Це також час, коли відбувається особливе воскресіння; і всі, хто помер, проголошуючи послання третього ангела, воскресають. Будь ласка, зверніть увагу, що про Святого Духа більше немає НІ СЛОВА, тому що Він уже був вилитий перед початком малого часу скорботи! | |
| Тоді синагога сатани знала, що Бог полюбив нас, які могли мити ноги один одному і вітати братів святим поцілунком, і вони поклонялися біля наших ніг. {EW 15.1} | Нечестиві не могли дивитися на них заради слави. І коли нескінченне благословення було проголошено тим, хто шанував Бога, дотримуючись святості Його суботи, пролунав могутній крик перемоги над звіром і над його образом. Потім почався ювілей, коли земля повинна відпочивати. Я бачив, як благочестивий раб піднявся з тріумфом і перемогою і скинув з себе ланцюги, що скували його, тоді як його злий господар був у замішанні і не знав, що робити; бо нечестиві не могли зрозуміти слів голосу Божого. | Тепер нечестиві розуміють. Вони бачать «сяючі лики» святих і знають, хто завжди був правий. Синагога сатани — це ті жителі Сард, які не вірили, що 144,000 XNUMX мали правду. (І, звісно, вони не вірили в повідомлення Оріона.) Примітка: «Святий поцілунок» є алегорією, щоб показати, яка церква формує останню церкву Бога: Філадельфійська, що означає «братерська любов». |
| Невдовзі наші погляди звернулися на схід, бо з’явилася маленька чорна хмара, приблизно вдвічі менша за долоню людини, яку ми всі знали. був знаком Сина людського. | Незабаром з'явилася велика біла хмара. Це виглядало привабливіше, ніж будь-коли раніше. На ньому сидів Син Людський. Спочатку ми не бачили Ісуса на хмарі, але коли воно наближалося до землі, ми могли споглядати Його чудову особу. Ця хмара, коли вона вперше з'явилася, був знаком Сина людського на небі. | Тепер, нарешті, хмара з’являється під час другого пришестя Ісуса. Обидва бачення паралельні одне одному. |
| Ми всі в урочистому мовчанні дивилися на хмару, як вона наближалася і ставала легшою, величнішою і ще величнішою, поки не стала великою білою хмарою. Дно показалося, як вогонь; над хмарою була веселка, а навколо неї десять тисяч ангелів, які співали чудову пісню; а на ньому сидів Син Людський. Його волосся було білим і кучерявим і лежало на плечах; а на голові Його багато вінців. Його ноги були як вогонь; у правиці Його був гострий серп; ліворуч — срібна сурма. Його очі були, як полум'я вогню, яке оглядало Його дітей наскрізь. Тоді всі обличчя поблідли, а ті, що Бог відкинув, почорніли. Тоді ми всі вигукнули: «Хто зможе встояти? Чи мій халат чистий?» Тоді ангели припинили співати, і настав деякий час жахливої тиші, коли Ісус промовив: “Ті, хто має чисті руки та чисті серця, зможуть стояти; Тобі достатньо моєї благодаті». Від цього наші обличчя засяяли, і радість сповнила кожне серце. І ангели вдарили на ноту вище і заспівали знову, а хмара ще ближче наближалася до землі. {EW 15.2} | Починається сьома печатка. | |
| Тоді засурмила срібна сурма Ісуса, коли Він спустився на хмарі, огорнутій полум’ям вогню. Він дивився на могили е сплячі святі, потім підняв очі й руки до неба, і крикнув: «Прокинься! прокинься! прокинься! ви, що спите в пороху, і встаньте». Тоді стався потужний землетрус. Могили розкривалися, і мертві піднімалися одягнений у безсмертя. | Пролунав голос Сина Божого сплячі святі, одягнений с славний безсмертя. | Сьома сурма і воскресіння всіх, хто помер у вірі в Ісуса, великої частини великого натовпу. |
| 144,000 вигукнув: «Алілуя!» як вони впізнали своїх друзів, відірваних від них смертю, і в ту ж мить ми були змінені і наздогнані разом з ними зустріти Господа в повітрі. {EW 16.1} | Живі святі змінилися в одну мить і були наздогнані ними у хмарну колісницю. | Живі святі зодягнені в безсмертя. |
| Ми всі разом увійшли в хмару і сім днів піднімалися до скляного моря, коли Ісус приніс вінці і Своєю правицею поклав їх на наші голови. Він дав нам арфи золоті й пальми перемоги. Тут, у скляному морі, 144,000 XNUMX стояли в ідеальному квадраті. Деякі з них мали дуже яскраві корони, інші не дуже. Деякі корони здавалися важкими, усіяними зірками, тоді як на інших їх було небагато. Усі були цілком задоволені своїми коронами. І всі вони були зодягнені в славний білий плащ від плечей до ніг. Ангели були навколо нас, коли ми марширували через скляне море до воріт міста. Ісус підняв Свою могутню, славетну руку, схопив перлинні ворота, повернув їх назад на блискучих петлях і сказав нам: «Ви випрали свої шати в Моїй крові, твердо стояли за Мою правду, увійдіть». Ми всі марширували і відчували, що маємо ідеальне право в місті. {EW 16.2} | Він виглядав чудово, коли котився вгору. Обабіч колісниці були крила, а під ними колеса. І коли колісниця котилася вгору, колеса кричали: «Свят», а крила, рухаючись, кричали: «Свят», а свита святих ангелів навколо хмари вигукувала: «Свят, свят, свят, Господь Бог Вседержитель!» І святі в хмарі кликали: «Слава! Алілуя!» І покотився віз до Святого Міста. Ісус відчинив ворота золотого міста і ввів нас туди. Тут нас прийняли, бо ми дотримувалися «заповідей Божих» і мали «право на дерево життя». | Подорож святих на «колісниці» до скляного моря в Оріоні. Коронування Ісусом святих. В'їзд у золоте місто. Прямо на дерево життя. |
| Тут ми побачили Дерево життя і престол Божий. З престолу текла чиста ріка води, а по обидва боки річки було дерево життя. По один бік річки був стовбур дерева, а по той бік ріки — стовбур, обидва з чистого прозорого золота. Спочатку мені здалося, що я бачу два дерева. Я подивився ще раз і побачив, що вони об’єднані на вершині в одне дерево. Отже, це було дерево життя по обидва боки річки життя. Гілки його схилялися до місця, де ми стояли, і плід був чудовий; воно виглядало як золото, змішане зі сріблом. {EW 17.1} ... | Епілог першого видіння з деталями дерева життя та неба. |
Пояснення та зауваження
1. Бачення 1: «Незабаром ми почули голос Бога, як багатьох вод, який дав нам день і годину приходу Ісуса». {EW 14.1}
Слово «скоро» в цьому контексті дуже незвичне. Чи могла ця сцена, як вважають багато адвентистів досі, відбутися наприкінці епідемії? «Скоро» не могло передати почуття святих після кар, тому що вони відчайдушно чекали пришестя свого Господа на хмарах. «Незабаром» означає, що відбудеться подія
a) раніше, ніж очікувалося, або
б) що цього жодним чином не очікували.
Жодне з цих можливих значень слова «незабаром» не могло бути застосованим до кінця часів кар. Дивіться наступну цитату Елен Г. Уайт:
Вони чекають слова свого командира, щоб вирвати їх із загрози. Але вони повинні почекати ще трохи. Народ Божий повинен пити чашу і христитися хрещенням. Саме запізнення, так болісно для них, є найкращою відповіддю на їхні петиції. Коли вони намагаються з довірою чекати, поки Господь спрацює, вони спонукаються виявляти віру, надію та терпіння, яких було надто мало виявлено під час їхнього релігійного досвіду. ... {GC 630.2}
Слово «незабаром» не можна використовувати в контексті, коли святі відчайдушно чекають пришестя Господа в кінці кар.
2. Велика боротьба, 630.2: «Але вони повинні почекати ще трохи. Народ Божий повинен пити чашу і христитися хрещенням. Сама затримка, така болюча для них, є найкращою відповіддю на їхні петиції».
Тепер в останній цитаті ми читаємо щось вражаюче: «The дуже затримка, так їм боляче»... Що таке затримка? Слово затримка вживається, якщо щось відкладається або відкладається. Але це можливо, лише якщо ми спочатку маємо a фіксована дата з чого можна сказати, що він був відкладений або відкладений. Еллен Г. Уайт не може говорити тут про ситуацію після проголошення дня та години наприкінці часу кари, тому що тоді «святий завіт» буде вже доставлено, і більше не буде жодної затримки.
«Затримка» має стосуватися обіцянки, даної раніше. Святі очікували Ісуса у визначений день. Вони вже мали день і годину приходу Ісуса. Але тепер Він відкладає ще один короткий час... сподіваюся! Затримка болісна для них, тому що вони очікували Ісуса раніше. І це може стосуватися лише повідомлення дня та години під час злиття Святого Духа у видінні 1 перед початком скорботи: Послання Оріона.
3. Бачення 1: «Коли Бог промовив час, Він вилив на нас Святого Духа, і наші обличчя засяяли і засяяли славою Божою, як це було в Мойсея, коли він сходив з гори Синай». {EW 14.1}
Просто читаючи цей вірш наодинці, це може бути час:
а) пізній дощ, тому що Святий Дух виливається, або
б) прославлення святих наприкінці часів поразок, коли Ісус знову прийде (як вірить більшість адвентистів).
У видінні 2 ми не читаємо, що Святий Дух знову виливається; і ми точно знаємо, що в Біблії ми маємо лише «ранні та пізні» дощі. Немає біблійних доказів, щоб ми думали, що Святий Дух виливається тричі.
Але є ще більше доказів того, що цей момент не може бути таким самим моментом у видінні 2. Точка часу першого оголошення дня та години визначена трохи пізніше в тексті видіння 1 дуже чітко в порядку подій останнього дня. Якщо ми дотримуємося видіння 1 фразу за фразою до моменту оголошення дня й години, то не побачимо жодного слова про скорботу наперед. Є лише опис шляху до неба, застереження дотримуватися доктрин і бути вірними Ісусу.
Ключ у наступних фразах бачення 1...
Усі 144,000 XNUMX були запечатані й ідеально об’єднані. На їхніх чолах було написано «Бог, Новий Єрусалим» і славна зірка, на якій було написано нове ім’я Ісуса. На нашу щасливу, святу державу розлютилися нечестиві, і різко кинулися, щоб накласти на нас руки, щоб заштовхнути нас у в’язницю, коли ми простягли б руку в ім’я Господа, і вони безпорадні впали б на землю.
Безперечно, йдеться про гоніння на святих. Тепер прочитайте ще раз і знайдіть чому приходить переслідування? Це відбувається тому, що of святий стан святих. і що це що приносить цей щасливий, святий стан? Це... отримання дня і години та Святого Духа (запечатування) заздалегідь. Це протилежний порядок подій, як зазначено у видінні 2:
Це розлютило церкви та номінальних адвентистів, оскільки вони не могли спростувати істину про суботу. І в цей час богообрані всі ясно побачили, що ми маємо правду, і вони вийшли і разом з нами терпіли переслідування. Я бачив меча, голод, мор і велике замішання на землі. Нечестиві подумали, що ми накликали на них вироки, і вони повстали й вирішили позбавити землю від нас, думаючи, що тоді зло буде зупинено.
У лихоліття ми всі втекли з міст і сіл, але були переслідуваний злими, який з мечем входив у будинки святих. Вони підняли меч, щоб убити нас, але він зламався і впав безсилий, як соломинка. Тоді ми всі день і ніч голосили про визволення, і цей крик піднявся перед Богом. ... І коли Бог сказав день і годину пришестя Ісуса і передав вічний завіт Своєму народуВін промовив одне речення, а потім зробив паузу, поки слова котилися землею. Ізраїль Божий стояв, звернувши очі вгору, слухаючи слова, що виходили з вуст Єгови та котилися землею, немов гучні гуркоти грому. Це було надзвичайно урочисто. І в кінці кожного речення святі вигукували: «Слава! Алилуя!» Їхні обличчя освітлювалися славою Божою; і вони сяяли славою, як обличчя Мойсея, коли він зійшов з Синаю.EW 33.2–34.1}
Тут спочатку йде переслідування, а потім оголошення дня і години. Це єдиний час, який прийняли більшість адвентистів, і вони застосовують його до обох видінь. Але послідовність подій а також причини подій різні!
Дійсно, у видінні 1 оголошення про день і годину Причини переслідування. А у видінні 2 проголошення закінчується переслідування!
4. Читайте далі у видінні 2: «Злочестиві не могли дивитися на них заради слави. І коли нескінченне благословення було проголошено на тих, хто шанував Бога, дотримуючись святості Його суботи, пролунав могутній крик перемоги над звіром і над його образом. Тоді розпочався ювілей, коли земля має спочити».
Спочатку нам повідомляють, що нечестиві більше не можуть навіть дивитися на святих через славу, яку вони віддзеркалюють. Як вони могли спробувати накласти на них руки, якщо вони більше не можуть навіть дивитися на них? Тоді це точно кінець скорботи, тому що також можна почути крик перемоги (!). І в видінні 1 ми нічого не читаємо про перемогу після проголошення дня і години, але про ту скорботу починається через це, як ми читаємо в першому видінні:
Усі 144,000 XNUMX були запечатані й ідеально об’єднані. На їхніх чолах було написано «Бог, Новий Єрусалим» і славна зірка, на якій було написано нове ім’я Ісуса. На нашу щасливу, святу державу розлютилися нечестиві, і різко кинулися, щоб накласти на нас руки, щоб заштовхнути нас у в’язницю, коли ми простягли б руку в ім’я Господа, і вони безпорадні впали б на землю.
Порівняйте бачення 2! Після проголошення дня й години вже немає горя:
«Я бачив, як благочестивий раб піднявся з тріумфом і перемогою і скинув з себе ланцюги, що зв’язували його, тоді як його злий господар був у замішанні і не знав, що робити; бо нечестиві не могли зрозуміти слів голосу Божого.
Незабаром з'явилася велика біла хмара. Це виглядало привабливіше, ніж будь-коли раніше. На ньому сидів Син Людський. Спочатку ми не бачили Ісуса на хмарі, але коли воно наближалося до землі, ми могли споглядати Його чудову особу. Ця хмара, коли вона вперше з’явилася, була знаком Сина людського на небі.
Ми повинні бути справедливими і нарешті визнати, як і більшість наших церковних братів, що ми маємо натхненні докази того, що ми маємо «принаймні» протиріччя між двома баченнями.
5. Тепер нам належить вирішити проблему очевидного протиріччя в двох баченнях!
Чи можу я запропонувати дві можливості?
Можливість №1: доведено, що Елен Г. Уайт — лжепророк! Я особисто в це не вірю! І найжахливішим наслідком такої можливості було б те, що вся деномінація адвентистів сьомого дня, яка вірить і існує завдяки Духу пророцтва, Еллен Г. Уайт, втратила б свою пророчу основу і нарешті припинила б свій край. Той, хто обирає цю можливість лише для того, щоб уникнути можливості номер 2, точно більше не є адвентистом.
Варіант №2: День і година будуть оголошені двічі. Перший раз як обіцянку перед тим скорбота починається з виливу Святого Духа (як зазначено у видінні 1) на оновлення Божі люди з великою надією, що Ісус з ними і навіть дає їм знати, скільки часу займе скорбота. І вдруге, закінчення скорботи, доставляючи «святий завіт» і прославляючи Свій народ.
Особисто я сподіваюся, що більшість читачів виберуть варіант №2 і продовжать вивчення Божого Годинника в Оріоні, який Він розмістив там, щоб передати нам не лише повідомлення про день і годину, але більше, щоб скерувати нас до покаяння, показати нам, як Він бачить гріх і які стовпи віри ми повинні відновити у своєму житті, щоб здобути перемогу.
Тому повідомлення Оріона НЕ ВСТАНОВЛЮЄ ЧАС. Це єдиний виняток із усіх повідомлень про неправильне налаштування часу. День і година будуть дані лише двічі в історії людства: одного разу під час зливу Пізнього дощу, з посланням, якому все ще потрібно вірити, тому що це «лише» письмове повідомлення, хоча воно було написане на небесах пальцем Бога, так що кожен, хто його прочитає, повірить, сприйме послання серйозно та покине Вавилон, належатиме до 144,000 XNUMX. І знову день і година будуть дані вдруге й востаннє, коли Ісус уже з’явиться і кари закінчаться. У цьому останньому сповіщенні дня й години всі будуть впевнені, що настав кінець, тому що це оголошення вийде з вуст Самого Ісуса.
Доповнення
[17 вересня 2013 р.]
Нещодавно я отримав листа від іншої людини, яка хотіла спростувати повідомлення Оріона. Очевидно, він накинувся на цю статтю, тому що це виглядало як легка гра, і він думав, що він може просто показати альтернативу двом можливостям, перерахованим під 5-м пунктом, і цього буде достатньо, щоб спростувати повідомлення Оріона. (Неважливо, що він повністю проігнорував аргументи, наведені в цій статті.)
Герхард Пфандль з Інституту біблійних досліджень Генеральної конференції адвентистів сьомого дня також дотримувався подібного підходу, опублікувавши свою слабку відповідь церковному корпусу, навіть не потрудившись зв’язатися з джерелом. Не знаю, чи дивуватися більше тому, що такий учений заклав людям такі погані дослідження, чи люди терплять такі образи свого інтелекту!
Першою фундаментальною вадою будь-якого такого підходу є те, що людина ставить собі за мету спростувати те, що вона вже відкинула на основі свого власного людського розуміння, замість того, щоб йти з метою шукати мудрості та керівництва Святого Духа та бути відкритим для більш тонкого одкровення істини.
Доказом, який опозиція використовує проти цієї статті, є лист, у якому Елен Г. Уайт згадує про свої видіння про оголошення дня та години. Вона цитує частину видіння 1847 року, а потім заявляє, що видіння 1844 року стосується «того самого часу». (Лист знаходиться в Випуски рукописів, том. 16, стор. 174)
Недавній критик, якого я згадав, вважає це твердження «беззаперечним доказом», хоча насправді це не так. Вираз «той самий час», який використовується в цьому реченні, може стосуватися (і я кажу, що є) відношення до періоду часу, який зображено у видіннях, а не лише до конкретного моменту часу. Вона не казала, що оголошення про день і годину, зокрема, було одночасно, але що видіння охоплювали той самий період часу. Таким чином, «незаперечний доказ» виявляється неоднозначним і ґрунтується на припущенні, що Еллен Г. Уайт мала на увазі те, чого вона насправді не висловлювала.
Однак більша проблема цього аргументу полягає в тому, що він ігнорує докази того, що сяяння ликів святих (і, отже, оголошення дня й години) має відбутися в різні моменти часу. Він припускає, що можна знайти гармонію, якщо дві події розглядати як одну, незважаючи на докази протилежного. Будь-який аргумент, що ці дві події є однією, повинен уважно розглянути ці моменти.
Крім того, чесний дослідник Духа пророцтва зобов’язаний узгодити наступну цитату (про яку йдеться в наступній статті). Це показує, що важкий час безперечно затиснутий між двома окремими випадками сяючих облич, як пояснюється в цій статті:
Під час преображення Ісус був прославлений Своїм Отцем. Ми чуємо, як Він каже: «Нині прославився Син Людський, і Бог прославився в Ньому». Таким чином перед Своєю зрадою і розп’яттям Він був зміцнений для Своїх останніх жахливих страждань. Коли члени тіла Христового наближаються до періоду їх останнього конфлікту, “часу скорботи Якова”, вони виростуть у Христа і в значній мірі прийматимуть Його дух. Коли третя звістка розгортається до гучного крику, і коли велика сила і слава супроводжують заключну роботу, вірний народ Бога скуштує цю славу. Саме пізній дощ оживляє і зміцнює їх, щоб вони могли пережити часи лиха. Їхні обличчя сяятимуть славою того світла, яке супроводжує третього ангела.
Я бачив, що Бог чудовим чином збереже Свій народ у часи лиха. Коли Ісус виливав Свою душу в агонії в саду, вони щиро плакатимуть і мучитимуться день і ніч, шукаючи визволення. Буде видано указ, що вони повинні нехтувати суботою четвертої заповіді та шанувати перший день, інакше вони загинуть; але вони не піддадуться і не потопчуть своїми ногами Суботу Господа, і не шануватимуть установу папства. Воїнство сатани та злі люди оточать їх і радітимуть за них, тому що, здавалося б, для них не буде виходу. Але посеред їхнього веселощів і тріумфу чути гуркіт за гуркотом найгучнішого грому. Небеса зібрали темряву і освітлені лише палаючим світлом і жахливою славою з небес, коли Бог видає Свій голос зі Своєї святої оселі.
Підвалини землі хитаються; будівлі хитаються й падають із жахливим гуркотом. Море кипить, як горщик, і вся земля в страшному метушні. Полонення праведних повертається, і вони солодким і урочистим шепотом говорять один одному: «Ми визволені. Це голос Бога». З урочистим трепетом вони слухають слова голосу. Нечестиві чують, але не розуміють слів голосу Божого. Вони бояться і тремтять, а святі радіють. Сатана та його ангели, а також злі люди, які раділи тому, що народ Божий був у їхній владі, щоб вони могли знищити їх із землі, є свідками слави, яка віддається тим, хто шанує святий закон Бога. Вони бачать обличчя праведників, освітлені й відображають образ Ісуса. Ті, хто так прагнув знищити святих, не можуть винести слави, що лежить на врятованих, і вони, як мертві, падають на землю. Сатана і злі ангели тікають від присутності святих прославлених. Їхня здатність дратувати їх назавжди зникла. {Свідчення для Церкви, том. 1, стор. 353-354}
Наведена вище цитата показує, що є два певних і чітких моменти в часі (один на початку часу лиха і другий наприкінці), коли обличчя святих сяють. Все, що потрібно зробити людині, це зрозуміти, як події в двох видіннях відповідають цим двом часом. Можливостей небагато, і лише одна має сенс: перший раз, коли їхні обличчя сяють, відповідає сяючим обличчям у видінні 1844 року, а другий раз відповідає сяючим обличчям у видінні 1847 року.