Вперше опубліковано в п’ятницю, 22 жовтня 2010 р., о 5:51 німецькою мовою за адресою www.letztercountdown.org
Якщо я хочу пояснити членам моєї маленької домашньої групи щось про тему в Біблії, яка лежить далеко в минулому, я часто раджу їм, що ми не повинні читати тексти без пауз. Ми повинні робити перерви, щоб поміркувати про час, культуру та ситуацію описаних там людей. Ми повинні поставити себе на місце гравців і спостерігати за всім так, ніби ми щойно здійснили подорож у часі й опинились на місці персонажів-учасників. Ті, хто цього не зробить, завжди матимуть проблеми з розумінням текстів Біблії, написаних 3500-2000 років тому. Через цей поганий спосіб читання стародавніх текстів і проблему, що ми сформовані нашими власними традиціями та способами мислення, вкрадаються помилки тлумачення, які затьмарюють наше бачення істини.
Якщо ми хочемо вирішити питання, порушені щодо Пасхи в першій частині в Тіні Хреста, нам потрібно зробити саме те, що я щойно пояснив. Ми повинні перенестися назад у часі до культури, яка все ще пам’ятала, як мала святкуватися Пасха. Дослідники християнства, здається, припускають, що ми вже «перенеслися назад у часі» вже досить далеко, якщо здійснимо уявну подорож до часів Ісуса, приблизно за 2000 років до нашого часу. Вони визнають, що «ми маємо тут ще один випадок, коли наше сьогоднішнє незнання давніх єврейських звичаїв, як видається, є причиною нашої нездатності чітко узгодити, здавалося б, суперечливі твердження Івана та синоптиків». {Адвентистський біблійний коментар, том 5, с. 537, англійське видання}
Але, як я зараз покажу, цього далеко недостатньо. Нам потрібно докласти більше розумових зусиль і повернутися ще на 1500 років назад до витоків Пасхи, до часу, коли її встановив Господь, і ми повинні стати тим, хто отримав настанови безпосередньо від Єгови. Ми повинні одягнути...
Взуття Мойсея
Читаючи чесне твердження наших вчених про те, що саме сьогоднішнє незнання стародавніх єврейських звичаїв заважає нам зрозуміти, що сталося тоді в 31 році нашої ери, ми повинні спочатку визнати, що найвищий інтерес нашого Господа полягає в тому, щоб ми повністю зрозуміли, що сталося в той час, щоб ми могли протистояти нападам лжевчителів. Відмахнутися від нашого невігластва словами: «Ну, ми цього просто не знаємо, тому це не важливо для нашого спасіння», як у переносному сенсі написали наші BRI-коментатори наприкінці своєї заяви про невігластво, є жалюгідною спробою прикрити свою нездатність знайти вирішення проблем через керівництво Святого Духа, використовуючи аргумент, що ми маємо справу з «нецікавими фактами». Це дуже сумний і сумнівний спосіб мислення для так званого народу Божого, який повинен намагатися знати, що сталося під час розп’яття Спасителя до найнескінченніших подробиць і узгодити це з біблійними прообразами, тим більше, що посланець Бога був даний нам, допомагаючи нам з великою кількістю інформації та порад щодо пошуку істини!
Але Бог у Своєму провидінні ще до створення часу знав, що одного дня ми зіткнемося з проблемою свята Пасхи, і тому ми знаходимо в Біблії численні звіти, які, узяті разом, ідеально пояснюють, як відбувався точний хід свята Пасхи. Біблійна розповідь містить персонажа, який, як і ми, також нічого не знав про те, як відбуватиметься свято Пасхи, і який також був зацікавлений у тому, щоб воно було саме таким, яким цього хотів Господь. Він був першим автором Біблії, Мойсей.
Він був у такому ж взутті, як і ми. Він був у повному невіданні щодо єврейської практики. Можливо, дехто з вас запитає: «Чому? Він був євреєм, так? Хіба він не мав знати, як євреї з усім цим поводилися?» Якщо ви так думаєте, ви не зробили «паузи для споглядання», про яку я говорив раніше. «Ким насправді був Мойсей?», або принаймні... «Ким був Мойсей у той час, коли він отримав Божі вказівки щодо точного ходу виходу під час десятої кари Єгипту?» Це повинні бути питання, які повинні хвилювати нас, якщо ми хочемо потрапити на місце того, хто отримав ці перші настанови Єгови на Пасху.
Мойсей був сином єврейських рабів і народився приблизно за 80 років до закінчення 215-річного рабства ізраїльтян в Єгипті. Відповідно до чинного державного законодавства, він, ймовірно, мав би подвійне громадянство: Ізраїльтянин і Єгипет. Наступне запитання, яке ми повинні поставити собі, полягає в тому, в якій культурі був вихований Мойсей? Ми всі знаємо, що він був схований у кошику для рятування від переслідувань єгиптян, які за наказом фараона хотіли вбити всіх дітей у віці до двох років. Але Бог у Своїй мудрості підвів кошик з маленьким сином рабів так близько до берегів Нілу, що його помітила одна з дочок фараона, і вона врятувала маленького хлопчика. Оскільки вона сама не могла годувати дитину, вона послала по єврейську жінку, і Бог зробив так, що це була мати самого Мойсея, якій було дозволено годувати грудьми свого сина. Коли дитину відлучили від грудей, її віддали дочці фараона і він став «її сином». Ви можете прочитати все це у Вихід 2:1-10.
Де виріс Мойсей? Які культури вплинули на нього? По-перше, очевидно, що Мойсей, як син дочки фараона і онук фараона, повинен був отримати чудову освіту в палаці від єгипетських учених. Його головне формування відбулося через єгипетську культуру, і, як ми знаємо, це була політико-релігійна система, що характеризувалася поклонінням сонцю та поклонінням живій людині як Богу, фараону.
Але багато хто бачить у наступних віршах, що Мойсей також був сформований своєю біологічною матір’ю та їхнім оточенням, тому що він розгнівався на єгиптянина, який бив єврейського раба, і вбив його (Вихід 2:11-12). Це свідчить про те, що він симпатизував єврейським рабам і що його рідна мати мала на нього вплив. І зараз багато людей роблять помилку, вважаючи, що Мойсей навчився ритуалів і релігійних особливостей ізраїльтян від своєї біологічної родини. Тому вони вважають, що Мойсей також розумів, наприклад, суботу, і що ізраїльтяни просто не могли дотримуватися суботи, тому що єгиптяни її заборонили. Вони припускають, що євреї могли зберегти всі свої релігійні та культурні знання. Однак ми не повинні забувати, що Мойсей був першим автором Біблії, а до цього не було абсолютно ніяких записів про культурну та релігійну спадщину ізраїльтян!
Найважливішим і фундаментальним питанням для нашого розгляду є те, який календар розумів Мойсей? Як він розумів початок дня, що для нього початок місяця, а як початок року? Тільки якщо ми зможемо вирішити ці питання, ми зможемо зрозуміти, що Бог хотів сказати Мойсеєві, коли Він розмовляв з ним у Вихід, розділ 12, і почав навчати його про тип Пасхи, а саме про послідовність ритуальних процесів через вихід з Єгипту, який ми вже трохи розглянули в першій частині «Тіні хреста».
Лише врахувавши це в наших міркуваннях, ми зробимо правильні висновки. Але якщо ми залишимо ці запитання без відповіді та припустимо без подальших досліджень, що Мойсей, як ізраїльтянин, отримав настанови від Бога, маючи повне розуміння старого єврейського календаря, ми прийдемо до заплутаних протиріч у проблемі двох Пасх.
Багато хто вважає, що Мойсей розумів обидві календарні системи (єврейську та єгипетську), і тому Бог говорив би з ним під час Виходу, використовуючи ізраїльські міри часу. Але, як ми побачимо, це принципово неправильне припущення, оскільки воно не бере до уваги, що євреї вже жили 350 років на землі єгиптян, їхніх феодалів, коли народився Мойсей. Коли Бог промовляв до Мойсея, навіть 215 років найжорстокішого рабства минуло над нацією та культурою ізраїльтян. Жоден народ не міг повністю зберегти свою культуру в цих умовах. І це було ще гірше для народу, який не мав письмових записів про свою культуру і міг передавати свої знання від покоління до покоління лише усним словом. Протягом 215 років вони були змушені працювати в той робочий час, який єгиптяни визначили для них за своїм календарем. Ізраїльтяни побудували піраміди для культу й богів сонцепоклонників — споруди, які дивують нас і сьогодні. Вони не просто були переплетені з єгипетською культурою. Оскільки вони служили єгиптянам як раби, вони були змушені відмовитися від усіх своїх релігійних служб і повністю адаптуватися до єгиптян. Єгипетська культура, як і всі культури поклоніння сонцю, була суто деспотичною культурою, і статуя Даниїла показує, що всі ці культури передають свої основні доктрини від однієї епохи до іншої, і це є причиною того, що вавилонське поклоніння сонцю все ще зберігає своє «приховане» місце в папській системі.
Ізраїльська субота для поклоніння Богу-Творцю була скасована указом і замінена сонячним днем (неділею) для поклоніння богу сонця. Раб не вибирає дня, коли він відпочиває; це було йому обумовлено, якщо йому дозволили хоча б один день відпочити. Раб не вибирає, коли починається його день; це йому обумовлено, а раб не визначає початку місяців або років. Їх визначає для нього його феодал. Раб не відвідує школу свого народу, а навчається до рабської праці в «школах» свого феодала, принаймні тих щасливчиків, яким не доводилося просто топтати цеглу. Рабство – це стан, в якому людина насильно повністю втрачає свою автономію та свободу волі.
Навіть сьогодні невелика група елітних злочинців, які контролюють усі гроші світу, готують нове поневолення. Цього разу не лише для невеликої меншини, а для всього людства. Вони хочуть змусити все людство зберегти релігію поклоніння сонцю, як це було зроблено давно з ізраїльтянами в Єгипті. За цієї обставини немає місця для вашого власного календаря чи спеціального дня відпочинку, такого як субота. Через кілька років у рабстві ізраїльтяни, мабуть, уже почали «забувати» свій особливий календар і піддалися військовому тиску правлячої влади. Однак Бог гарантує нам, як сьогоднішньому духовному Ізраїлю, що Він особисто втрутиться, щоб це більше не повторилося, але ми повинні вистояти і залишатися вірними під тиском, більш лютим, ніж будь-коли в історії людства.
Отже, навіть якщо Мойсей зазнав впливу двох культур, він ніколи не дізнався про справжній календар творіння Єгови. Він перебував під впливом двох культур, які не знали справжнього календаря творіння. Першою культурою були єгиптяни, які дотримувалися особливого гібридного календаря місячно-сонячно-зоряної природи, а іншою була культура його біологічних батьків, які забули календар творіння. Таким чином, коли Бог розмовляв з Мойсеєм у Вихід 12, для нього це було так само, як і для нас: він був «необізнаний з точки зору давніх єврейських звичаїв» у двох аспектах:
- Він не знав справжнього календаря створення, і його ніколи не навчали.
- Він не знав єврейських свят, бо вони ще не були встановлені Богом.
Єдиним особливим днем, встановленим Богом через створення задовго до цього, була субота, яка повторювалася кожного сьомого дня, і навіть вона була похована в забутті під час рабства. До виходу з Єгипту єврейські свята навіть не були встановлені за своїми типами. Субота існувала 2500 років від створення Адама і дотримувалася патріархами, такими як Ной і Авраам, але ізраїльська культура через 215 років після початку рабства, ймовірно, знала лише, що колись було щось «особливе», але вони припинили дотримувати суботу.
Отже, ми можемо почуватися впевнено комфортно на місці Мойсея, якщо зараз спробуємо заново зрозуміти, що Бог хоче пояснити нам у Вихід, розділ 12. Ми нічого не знаємо; ми нічого не розуміємо в єврейській культурі! Ми повинні бути готові думати так само, як думав би Мойсей, коли отримував інструкції щодо прообразу Пасхи. Ми повинні взутися в взуття Мойсея, який розумів тільки один календар, і це був єгипетський!
Третій календар
Хочемо ми цього чи ні, але якщо ми хочемо взутися в взуття Мойсея, ми повинні вивчити основні особливості третього календаря: давньоєгипетський календар, який на той час був актуальним і дійсним календарем Мойсея.
Але не переживай! Мозок моїх читачів уже навчений думати в різних календарних системах, тож вам не складно буде зрозуміти цей, очевидно, досить складний єгипетський календар. Я обмежуся тим, що для нас важливо. На щастя, ієрогліфи були розшифровані Розеттським каменем, який був знайдений дивовижним чином, тому багато давньоєгипетських писань у вражаючих пірамідах і гробницях дають зрозуміти, як єгиптяни розуміли свій календар. Насправді ми знаємо про цей календар набагато більше, ніж про календар творіння Бога. Кожен, хто шукає в Інтернеті відповідні терміни, знайде багато веб-сайтів, які мають справу з цим календарем.
1. Давньоєгипетські дні починалися зі сходом сонця. Сонце було їхнім верховним богом (батьком світлоносця Люцифера). Отже, коли вранці стала видно перша зоря, Ра, сонце, почало царювати. Однак якщо сонце зовсім сіло, для них починався страшний час. Ніч була часом жаху і страху, тому що їхній бог «заснув». Я чую подібні заяви від прихильників доктрини місячної суботи, які кажуть, що єврейський день починався рано вранці, а не на заході сонця. Таким чином, вони порушують Біблію та завойовують послідовників, сіючи сумніви та невпевненість. Цікаво, як вони використовують давньоєгипетський спосіб мислення, щоб рекламувати своє язичницьке поклоніння тим адвентистам, які недостатньо навчаються з молитвою і не мають ліків від цієї «саддукейської закваски». Вони нарешті стають повністю контрольованими ними.
Ідея про те, що день починається вранці зі сходом сонця, була введена на самому початку людської історії, коли сатана хотів поставити свого передбачуваного батька, сонце, на позицію, яка належить лише Богу-Творцю, який безперечно почав творіння в темряві (вночі), коли не було світла. «Хай буде світло» було першим актом створення, і ці слова були сказані вночі, коли світла не було. Лише сонцепоклонники розуміють ніч як проміжний стан, якого насправді не існує, і це викликає у них тривогу та дискомфорт. Отже, вони намагаються дискредитувати час, коли Ісус проводив найбільше годин у молитві, пов’язаній зі Своїм Батьком, готуючись, пильнуючи та молячись про роботу наступного дня, або навіть час, коли Він почав Свої страсті в Гетсиманському саду, де Він зробив можливим, щоб усі наші гріхи були покладені на Нього, і неодноразово застерігав учнів не засинати, а пильнувати та молитися, як «неважливий». проміжний стан». Це тому, що ми можемо повірити в їхню «історію створення» з днем, що починається вранці, що є діаметрально протилежним біблійній розповіді: «І був вечір, і був ранок, день перший». Сатана завжди намагається внести плутанину через своїх товаришів-слуг, але ми завжди відкриваємо його хитрощі, коли вивчаємо давні вавилонські релігії та їхні відгалуження, такі як єгипетське поклоніння сонцю.
Якщо хтось хоче сказати нам, що євреї розуміли початок дня на світанку, і що ми повинні погоджуватися з цим, він хоче заманити нас у пастку неправильного тлумачення календаря творіння, щоб зробити помилкові висновки, що в кінцевому підсумку спонукає нас дотримуватися язичницьких практик і порушувати заповіді Божі. Дехто вірить, що на небесах співіснуватимуть різні системи вірувань і що дотримувачі місячної суботи житимуть там у повній гармонії з традиційними дотримувальними суботами сьомого дня. Ні, брати і сестри! Ісус сотні разів попереджав нас у Біблії про шахрайство та закваску (фальшиві доктрини) лжевчителів. Якщо вірш, у якому сказано, що кожного судять лише згідно з його знаннями, слід розуміти так, що кожен, хто шукав істину, заблукав і зробив неправильні висновки, також буде врятований, то взагалі не було б необхідності попереджати про шахрайство, оскільки в такому випадку кожен, хто був обманутий, також опинився б на небесах, лише зробивши помилку. Тоді навіть не було б потреби шукати Бога та істину, бо не було б різниці між тими, хто знайшов «справжню правду», і тими, хто знайшов «фальшиву правду».
Скільки існує «правди»? Відповідно до Вселенської Церкви, стільки правд, скільки різних релігій і вір. Дійсно, вони зараз збираються у всесвітній екуменічний рух, щоб спалити їх, як солому. Відповідно до слів Біблії від Творця, єдинородного Сина Бога Отця, є лише одна істина: “Я є дорога, правда і життя: ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене”. (Джон 14: 6) "Бог - це Дух; і ті, хто поклоняється Йому, повинні поклонятися Йому в дусі і правді". (Івана 4:24). Якби місячна субота була правильним тлумаченням четвертої Божої заповіді, усі, хто «вперто» дотримувався суботи кожні сім днів, були б втрачені. Якщо навпаки, нехай Бог помилує тих, хто повірив місячна суботня брехня, замінив день Бога-Творця днем поклоніння матері сатани, богині місяця, і таким чином зберіг язичницький день відпочинку. Тому дуже важливо знати, що таке правда, і ми повинні шукати її так, ніби це питання життя і смерті. Дійсно, це питання нашого вічного життя.
На запитання учнів про те, якими будуть ознаки кінця, Ісус відповів, що вони повинні пильнувати, щоб ніхто їх не обдурив. Це означає, що в ці останні дні шахрайство буде особливо розповсюдженим. Тому досліджуйте те, що приноситься вам у ці дні! Перевірте повідомлення Оріона, дослідіть місячну суботу! Доведіть те, що в основі своїй відповідає вченням, які були дані останній церкві Бога через посланника Бога, Елен Г. Уайт! Використовуйте свою Біблію! Перевірте пророків, які були послані вам Біблією, і моліться, моліться, моліться, щоб Святий Дух міг бути дарований вам, щоб відрізнити брехню від єдино існуючої і єдиної справжньої правди! Не може бути двох різних правд щодо однієї проблеми. Слово «правда» вже виключає це. Немає множини істини! Немає «правди». Жоден, хто через обман буде змушений порушувати заповіді Божі, не має виправдання, бо якби вони були чистими посудинами, то прийняли б Святого Духа, щоб бути доведеними до всієї правди. Ісус обіцяв це. Чи зробимо ми Його брехуном?
Той, хто вважає, що єврейський народ вважав схід сонця початком дня, має рацію лише щодо періоду 215 років рабства в Єгипті, коли у них не було іншого виходу. Але незабаром після виходу з Єгипту Бог перевиховав ізраїльтян щодо правильного початку дня. Про це пізніше. Давньоєгипетські часи можна вивчити досить детально Давньоєгипетські факти.
2. Початок давньоєгипетського місячного місяця пояснюється дуже добре на Вікіпедія - давньоєгипетський місячний календар [це німецькою мовою, тому скористайтеся онлайн-перекладачем]. Я обмежуюсь коротким викладом, який представляє ключові відмінності щодо єврейського календаря, як це було визначено в першій частині Тіньового дослідження. У Стародавньому Єгипті, який був важливою культурою протягом багатьох тисячоліть, існували різні типи календарів, включаючи відмінність між адміністративним календарем і релігійним календарем. Про все це ми дізналися з храмових записів.
Скільки насправді років цим календарям, ми можемо прочитати на вищезгаданій веб-сторінці:
Найдавніші задокументовані посилання на дані місячного календаря можна знайти приблизно за 2350 рік до нашої ери в текстах пірамід. Використання астрономічних записів уже задокументовано королем Ваджі в 2880 році до нашої ери.
Отже, приблизно за 800 років до того, як Мойсей отримав від Єгови календар створення, ми маємо докази того, що в Єгипті, в країні поклоніння сонцю, існував певний сатанинський календар.
Давайте почитаємо більше про цей місячний календар:
Приблизно в 70 році до нашої ери описаний Гемінос з Родосу давньоєгипетський місячний календар як «своєрідний принцип, який єгиптяни, на відміну від інших культур, не використовують для визначення свого року.. Для них важливі свята. Їхні календарі зосереджені на цьому». Декларація Гемінона влучно показує міфологічну роль єгипетських місячних календарів, центральна функція яких була обмежена датуванням небесних свят, тоді як Єгипетський адміністративний календар виконував роль річного календаря.
Священство мало завдання визначати небесні свята. Це робили компетентні астрономи, які за допомогою спостережень і розрахунків оголошували святкові дні «Провостом» («Найбільшим із спостерігачів»). Після проголошення дійсна дата була відзначена в календарі управління та записана в щоденнику храму.
З тексту ми бачимо, що давньоєгипетський місячний календар не мав нічого спільного з визначенням років, а з визначенням «священних» небесних свят. Вже з терміну «небесні свята» ми бачимо, що йшлося про поклоніння небесним світилам (сонце і місяць), що є ідолопоклонством, поклонінням створеним речам.
Але як починався новий місячний місяць стародавніх єгиптян?
На відміну від інших стародавніх країн Близького Сходу, місячний місяць починався не через короткий час після молодика з першим серпом (новим світлом), а з першим днем невидимості місяця на світанку. Тривалість періоду між старим (останнє спадання) і новим світлом (перший півмісяць) залежить від факторів, включаючи географічне розташування місця спостереження. У південних широтах північної півкулі тривалість невидимості Місяця коротша, ніж у північних широтах, що призводить до більш тривалих фаз спостереження Місяця в південних районах порівняно з північними регіонами.
По-перше, ми визнаємо, що стародавні єгиптяни, як пояснювалося раніше, сильно залежали від сходу сонця. Отже, логічно початок їхнього місячного місяця залежатиме не від першої видимості першого півмісяця на заході сонця, а від його відповідника, першого невидимості спадаючого місяця на світанку. Таким чином, у той час як стародавні євреї починали свої місяці відповідно до першого півмісяця («нового світла»), давньоєгипетський місячний місяць завжди починався з астрономічного нового місяця на світанку, коли «старого світла» вже не було видно.
Це призводить до зміщення початку місячного місяця між єгиптянами та ізраїльтянами, що є результатом різниці тривалості астрономічного молодика. Діапазон часу невидимості в цей давній період часу можна побачити за всіма місяцями в таблиці, яка прикріплена до статті у Вікіпедії. Тривалість близько 30 - 33 годин у важливі для нас місяці (березень, квітень). Ми ще повернемося до цієї таблиці докладніше, і ми визначимо точний початок давньоєгипетського місячного місяця і як він пов'язаний з давньоєврейським обчисленням. Ми все ще хочемо взутися в взуття Мойсея, який усе це розумів, як його навчали стародавні єгиптяни в школі фараонового палацу.
3. Давньоєгипетський рік залежав від зірки (Сіріус) і розливу Нілу і вони вже були знайомі з 365-денним циклом, як і ми, але в них не було високосних днів і високосних років. Це було введено пізніше, у третьому столітті до нашої ери.
At Вікіпедія - давньоєгипетський рік [німецькою мовою, будь ласка, скористайтеся перекладачем Google] ми читаємо на цю тему:
Єгипетський календар був календарем, заснованим на природі, із зоряною орієнтацією.
Початок року з найдавніших часів визначався геліакальним сходом зірки Сіріус і розливом Нілу. Пізніше також був введений адміністративний календар, який також залежав від Сіріуса як «календаря блукаючого року». Календарна реформа Птолемея III у 237 році до нашої ери призвела до введення високосного дня кожні чотири роки як шостого дня Геріу-ренпет, який додавався до звичайного року. Зі смертю Птолемея III правило високосного року на даний момент припинилося в офіційному адміністративному календарі. Проте дві форми єгипетського календаря продовжували використовуватися паралельно в подальшому. Першим римським імператором у 26 році до нашої ери Август став першим римським імператором, який відновив форму календаря Птолемея III відповідно до Юліанського календаря.
Новий рік за єгипетським календарем у давні часи прив'язували до розливу Нілу в нижньому або верхньому Єгипті. Можливі періоди вважаються 4213-4186 рр. до н.е. для Елефантини і 2783-2764 рр. до н.е. для Мемфіса. Як додатковий критерій ми повинні спостерігати за сімдесятиденною невидимістю Сіріуса, яка була обрана в Стародавньому Єгипті як період муміфікації. Взявши Елефантину як точку спостереження, ця подія відбулася лише в період часу з 4280 по 4160 рр. до н.е., тоді як для Мемфіса як точки відліку необхідний час було дано лише з Нового царства. Давньоєгипетські тексти показують, що сімдесятиденна невидимість була відома ще до 18-ї династії, і Мемфіс можна виключити як джерело посилання.
У цьому давньоєгипетському календарі ми знову чітко бачимо поклоніння небесним тілам як богам. День залежав від народження сонця (сходу). Початок місяця був пов'язаний з місяцем і, як ми побачимо пізніше, з легендою про богів Єгипту, яка була пов'язана зі смертю та воскресінням одного з їхніх божеств, Гора. А рік залежав від зірки Сіріус.
У багатьох релігіях існує символ, який представляє «трійцю» сонця, місяця та зірки...
Той факт, що давньоєгипетські поклоніння сонцю все ще існують навіть сьогодні, очевидний у найбільшому сонячному годиннику на планеті — годиннику Св. Площа Петра в Римі, «годинникова стрілка» якої є оригінальним єгипетським обеліском... Шукайте в Інтернеті! Ви також можете знайти кілька фільмів на YouTube, які показують діючий сонячний годинник Ватикану, який протягом століть вказує на певну дату 2012 року.
Можливо, я напишу про це далі в категорії У тилу ворога.
Якщо ми одягнемо взуття Мойсея, то зрозуміємо, що у Бога, мабуть, були проблеми з Мойсеєм — проблеми, які ми повністю проігнорували, поверхнево читаючи Біблію. Мойсей та ізраїльтяни в полоні втратили свою оригінальну культуру. Не можна припустити, що Мойсей зрозумів би Бога, якби Він говорив з ним за номенклатурою єврейського календаря, тому що його ніколи не вчили.
Але Бог не говорить з нами загадками. Він хоче, щоб ми розуміли Його. Багато з того, що Бог говорить пророкам, приховано в символах і навіть в образах, але коли Бог почав говорити з Мойсеєм у 12 розділі Виходу, мова не йшла про пророцтва, які мали бути розшифровані наступними поколіннями через століття чи тисячоліття; йшлося про чіткі інструкції, тому що через десять днів після проголошення ягня вже потрібно було відвести, а ще через 4 дні його потрібно було зарізати, щоб ізраїльтяни могли уникнути того страшного ангела смерті, якому було наказано вбити всіх первістків. Вони повинні були точно зрозуміти, в який день пофарбувати свої одвірки кров'ю ягняти.
Якби Бог у той момент вимагав від Мойсея спочатку розшифрувати, який день і час, і в якій календарній системі Бог насправді говорив, ця чума, ймовірно, не оминула б ізраїльтян, тому що Мойсей зазнав би невдачі, оскільки він не розумів єврейського календаря. Це перший розділ Біблії, де Бог дає чіткі вказівки щодо часу святкування Пасхи, і це в ситуації, яка вимагає чіткого розуміння сказаного. Будь-яке непорозуміння було б фатальним, і йшлося про життя чи смерть.
Давайте ще раз прочитаємо деякі вірші настанов Єгови, і цього разу ми повністю одягнемо взуття Мойсея:
Божі похідні ордени
І Господь промовляв до Мойсея та до Аарона в землі єгипетській, кажучи, (Вихід 12:1)
Усі наступні вірші, які ми розглянемо, вийшли безпосередньо з вуст Єгови. Так їх почув слуга Його Мойсей, який не розумів міри часу як часи єврейські, як ми раніше і неправильно припускали. Він не знав єврейського календаря створення, як ми не знаємо його зараз. Він розумів словесну інформацію, яка надходила від Бога відповідно до його системи відліку, давньоєгипетський календар.
Однак Бог уже тоді почав навчати Мойсея деяким відмінностям, щоб повільно повернути його до оригінального календаря творіння, який Він запровадив. Бог навчив Мойсея календаря створення, і якщо ми розуміємо ці уроки в системі відліку Мойсея, Він навчає і нас.
По-перше, Бог оголосив, що число календарного місяця створення не збігається з числом поточного єгипетського календарного місяця, яке, на думку Мойсея, було правильним. Єгипетські місяці називалися «Песдженет» і були пронумеровані від 1 до 12 (X). Як розлив Нілу і Сіріуса визначив перший давньоєгипетський місяць, так і блукаючий річний календар ймовірно все ще дійсний, що також було визначено Сіріусом, момент, коли Єгова говорив з Мойсеєм, не був ні в останньому, ні в першому давньоєгипетському місяці року. Для Мойсея таке твердження мало бути великою несподіванкою:
У цьому місяці [chôdesh = перший півмісяць, нове світло] буде для вас початком місяців: це буде для вас перший місяць року. (Вихід 12:2)
Цими словами Бог згадав перший видимий Місяць FC наприкінці березня або на початку квітня в рік близько 1500 року до нашої ери і цією простою фразою пояснив Мойсеєві дві «новинки» для його розуміння календаря.
- Команда перший півмісяць на заході сонця є ознакою нового місяця.
- Має бути саме цей місяць, що починається перший місяць «нового» єврейського календаря. Всі інші місяці залежали від нього.
Це легко зрозуміти — для Мойсея і навіть для нас. І все ж для Мойсея це було дуже незвично, тому що для нього не було «нормальним» дивитися на захід сонця на перший півмісяць, ані на те, щоб це був перший місяць, тому що він звик до зовсім іншої календарної системи. Важливо розуміти, що це не було пояснено Мойсею що в якийсь момент буде додано високосний місяць, і крім того, початок дня ще не відновлено. Це станеться набагато пізніше, після виходу з Єгипту. Ми не повинні вчитувати в текст те, чого там немає. Для Мойсея це було досить важко сприйняти, що йому довелося вивчити новий метод підрахунку місяців і визначення початку місяця. Мойсей все ще наполягав на своїй думці, що дні починалися з появою сонця на світанку і тривали до наступного ранку.
Тепер ми читаємо наступні вказівки Єгови:
Промовляйте до всієї ізраїльської громади, кажучи: На десяте число цього місяця кожен візьме собі ягня за домом своїх батьків, ягня на дім (Вихід 12:3).
Ягня твоє нехай буде безвадне, самець однорічний; ви візьмете його з овець або з кіз, і ви будете тримати його до тих пір, поки чотирнадцятого числа того ж місяцяІ вся громада Ізраїлевої громади заріже його ввечері. (Вихід 12:5-6)
На цьому етапі я хотів би поговорити про таблицю часових різниць між першим непоміченням «старого світла» та «нового світла» (місяця FC), про яку я згадував раніше. Цей маленький столик на Вікіпедія - Давньоєгипетський місячний календар говорить нам, що в регіоні Мемфіса між цими двома цікавими для нас фазами місяця була різниця в часі в 30 годин у березні та в 33 години в квітні. Тепер ми повинні спробувати з’ясувати, скільки це означає різницю в «денних датах», якщо ми порівняємо різні початку місяця в двох календарних системах. На перший погляд, 30-33 години вказують на різницю в часі більш ніж на один «день дати» (24 години). Але чи так це насправді?
Щоб перевірити це, я створив зведену таблицю, яка показує зв’язок між двома початками місяців, єгипетським та ізраїльським.
Таблиця показує, що новий місяць Єгипту повинен був початися зі сходом сонця вранці того дня, ввечері якого став видимий перший півмісяць, як тепер говорять у нашій системі відліку. Це відповідає різниці в часі до 12 годин, або ранку та вечора того самого дня, згідно з нашим уявленням про день. Однак хтось може заперечити, що різниця в часі в 30-33 години в деяких випадках може бути зміщена таким чином, що виникне різниця в цілий день дати. Спочатку я теж так думав, поки не виявив, що написи в єгипетських гробницях ще більше розповідають нам про місячні дні, і що там були два особливі місячні дні, які вже представлені в таблиці вище. Вони закріплюють той факт, що на практиці може відбутися лише показаний порядок визначальних подій. У цій же статті у Вікіпедії читаємо:
Перший і другий день місячного місяця
Давньоєгипетський місячний місяць завжди починався зі сходом сонця, подібно до давньоєгипетського дня. Зазвичай перше невидіння спадного місяця після останнього «старого світла» припадало на дванадцяту годину ночі попереднього дня. Подібно до того, як бог сонця Ра «оновлювався» в ніч своєї невидимості, так і в давньоєгипетській міфології перший день місячного місяця символізував «День оновлення Гора» з наступним «народженням», яке почалося в першу ніч першого дня місячного місяця і завершилося зі сходом сонця другого дня місячного місяця.
Таким чином, останнє побачення старого світла завжди являло собою останній день місячного місяця. У гробних текстах, другий день місячного місяця розглядається як "день, коли місяць маленький». [Перший маленький півмісяць після астрономічного молодика.] Текст Птолемея з храму Хонсу в Карнаку описує перші два місячні дні місяця: «Зачаття місяця відбувається в день невидимості, і він народжується на другий день місячного місяця». З текстів пірамід Стародавнього царства зрозуміло, що другий день місячного місяця був пов'язаний з «небесним сходженням померлого царя» як «день його коронації та появи»: «Твоя поява належить до другого дня місячного місяця».
Навіть з релігійних міркувань два місячні дні повинні були бути розміщені таким чином при першому виникненні непоказу на світанку і на другому світанку можна було повідомити про перший півмісяць. Таким чином, усі інші можливості для того, щоб упорядкувати діаграму вище іншим способом, виключені. Була лише така можливість. Це становить різницю в півдня. Давньоєгипетський місяць завжди починався на півдня раніше єврейського, вранці того самого дня, коли ввечері — в нашому розумінні часу — починався новий єврейський місяць.
У системі відліку Мойсея в момент, коли Бог почав говорити з ним, давньоєгипетський місяць уже почався трохи раніше. Точніше кажучи, воно почалося вранці того дня, коли ввечері Єгова показав йому перший півмісяць. Однак пам'ятаймо: початок дня ще не виправив Бог! Це має статися пізніше, після виходу з Єгипту. Ми всі знаємо відповідний вірш у Левит 23:32 про те, що вони повинні святкувати суботу «від вечора до вечора», і ми пов’язуємо це з повторним запровадженням дотримання суботи, як це дотримувалося ізраїльтянами до їхнього полону в Єгипті. Але ми ще не зайшли так далеко в «календарному курсі» Єгови, коли Мойсей отримав інструкції від Бога щодо порядку приготування до Пасхи у Вихід 12.
Тому в той час Мойсей ще вірив, що день почався вранці. Те, що Бог показав йому перший півмісяць увечері, лише підтвердило для нього те, у що вірили єгиптяни, а саме, що «день», у який Єгова говорив з ним, був першим днем місяця. Для єгиптян і для Мойсея цей перший день уже почався вранці, і Мойсей ще не отримав інформацію про те, що день почнеться ввечері. Він, звичайно, був здивований, отримавши новий спосіб визначення початку місяця ввечері, але не міг навіть зрозуміти. чому Бог так розпорядився.
Тож якого дня Мойсей має відокремити пасхальне ягня? На десятий день місяця. І коли почався цей десятий день для Мойсея? Ще вранці, а не ввечері.
У який же день Мойсей мав зарізати пасхальне ягня? На чотирнадцятий день місяця. І коли мав початися цей чотирнадцятий день згідно з розумінням Мойсея? Ще вранці, а не ввечері.
Коли слід їсти пасхальне ягня? Увечері чотирнадцятого числа місяця. І це був згідно з розумінням Мойсея ще той самий день, коли він мав зарізати ягня, а не новий день.
Отже, якби Єгова говорив з Мойсеєм і сказав:
І ви будете тримати це до чотирнадцятого числа того ж місяця: і вся громада ізраїльської громади вб'є його ввечері. (Вихід 12:6)
Отже, в який єврейський день ПІСЛЯ перевизначення початку дня (що було зроблено пізніше) чи потрібно було зарізати та готувати пасхальне ягня? І в який єврейський день це потрібно їсти?
Я хотів би попросити вас спочатку подумати над цими питаннями, перш ніж дивитися на рішення!
...
Якщо ми зараз намалюємо діаграму наших нових знахідок із розумінням дня Мойсеєм у системі відліку стародавніх єгипетських днів, ми знайдемо щось справді дивовижне:
Всупереч усій існуючій доктрині, ми виявили, що приготування до Пасхи мали бути здійснені не до вечора Нісан 14, а вже до вечора Нісан 13, тому що це відповідало давньоєгипетському 14-му дню місяця (Pesdjenet-X 14). Так мислив і розумів Божі вказівки Мойсей на тому етапі свого пізнання календаря. Тому вся підготовка до Песаха просувається вперед рівно на 24 години.
Нарешті, правильно розшифрувавши стародавній тип Пасхи, тепер ми можемо ризикнути виправити наші уявлення про свято Пасхи. По-перше, ми додаємо відповідні дні тижня прообразу, свята Пасхи в 31 р. н.е., до таблиці, як ми робили на початку цієї частини II Тіньової серії. І ми зрозуміємо, що вирішили відразу дві проблеми:
Відповідь на питання про те, в який день тижня 31 року н. е. мав би бути відокремлений «протитиповий пасхальний Агнець» Ісус, випливає з простого читання цієї нової таблиці: неділя, 20 травня 31 р. н.
Згадаймо попередню статтю. Досить рано ми визнали велику проблему з деякими висловлюваннями Еллен Г. Уайт, де вона порівняла вхід Ісуса до Єрусалиму з відділенням цього жертовного ягняти, і в той же час сказала, що це була неділя, коли Ісус увійшов до Єрусалиму.
Ніколи раніше в Своєму земному житті Ісус не дозволяв такої демонстрації. Він чітко передбачив результат. Це привело б Його на хрест. Але Його метою було публічно представити Себе як Викупителя. Він хотів привернути увагу до жертви, яка мала увінчати Його місію в занепалому світі. Коли народ збирався в Єрусалимі, щоб святкувати Пасху, Він, прообразний Агнець, добровільним актом віддав Себе як приношення. Для Його Церкви в усі наступні віки необхідно було б зробити Його смерть за гріхи світу предметом глибоких роздумів і вивчення. Кожен факт, пов'язаний з нею, повинен бути безперечно перевірений. Отже, було необхідно, щоб очі всіх людей тепер були спрямовані на Нього; події, які передували Його великій жертві, повинні бути такими, щоб привернути увагу до самої жертви. Після такої демонстрації, як та під час Його входу в Єрусалим, усі очі слідкували за Його швидким просуванням до останньої сцени. {DA 571.2 XNUMX}
Це було в перший день тижня що Христос тріумфально в’їхав до Єрусалиму. {DA 569.3 XNUMX}
Але це не відповідало доктрині, згідно з якою пасхальне ягня мало бути зарізане до вечора п’ятниці, Nissan 14, тому що тоді прообразне відділення Ісуса під час Його входу в Єрусалим мало відбутися в понеділок, Nissan 10. Наше нове тлумачення типу свята Пасхи, яке є церемоніальним, правильно говорить нам, що забій пасхальних ягнят не мав бути виконаний на Nissan. 14 (п'ятниця), але на Nissan 13 (четвер). Неділя ідеально вписується в загальну картину тільки в цьому випадку. Ісус відділив Себе від Свого народу в перший день тижня правильним прообразом, знаючи, що цей тріумфальний вхід означатиме Його смертний вирок. Отже, проблема Елен Вайт, згадана в попередній статті, ідеально вирішена!
Тепер ми розуміємо, чому жоден із синоптичних євангелістів, Матвія, Марка та Луки, не зробив жодної конкретної згадки про те, що Ісус і Його учні просунули якийсь певний обряд на 24 години, і зарізали або з’їли жертовного ягняти на день раніше, незважаючи на переконання народу чи священиків. Ми повинні логічно припустити, що євреї часів Ісуса все ще мали правильне розуміння символів, а церемонії залишалися чистими.
Є ще одне питання, яке ми повинні поставити собі. Яким був прообраз, на який вказувало заколення та споживання пасхального ягняти? До цього часу доктрина завжди полягала в тому, що прообразом заколу та споживання пасхального ягняти є смерть Ісуса на хресті, приблизно о дев’ятій годині. Але це не відповідає новому розкладу подій. Тому ми маємо виправити нашу початкову схему пасхальних подій у зв’язку зі стражданнями та діями Христа, як ми розуміємо процес зараз.
Тепер ми бачимо, які церемоніальні обряди справді відповідають реальним діям і стражданням Христа:
Три події та дії точно узгоджуються:
1. Споживання пасхальної трапези юдеїв і споживання пасхальної трапези Ісуса з Його учнями. Тому час споживання пасхального ягняти безпосередньо знаменує не смерть Ісуса на хресті, а іншу важливу подію: встановлення Стрітення Господнього. Тіло пасхального ягняти символізує хліб, тіло Христа, яке незабаром буде принесене в жертву. А кров пасхального ягняти символізувала вино, кров Ісуса, яка незабаром мала пролитися за нас.
Знову ж таки, цю точку зору повністю підтверджує Еллен Г. Уайт. У попередній статті я почав цю другу частину Shadow Series з відповідної її цитати, щоб показати, як швидко ми переглядаємо тексти й не розуміємо їх належним чином:
Ці типи здійснилися не тільки щодо події, але й щодо часу. На чотирнадцятий день першого єврейського місяця, того самого дня і місяця, коли протягом довгих п’ятнадцяти століть заколювали пасхальне ягня, Христос, з’ївши Пасху зі Своїми учнями, встановив це свято на згадку про Свою смерть як «Агнця Божого, що бере на Себе гріх світу». Тієї ж ночі нечестиві руки взяли Його на розп’яття та вбивство. І як прообраз снопа колихання, наш Господь воскрес із мертвих на третій день, “первісток із тих, що померли”, зразок усіх воскреслих праведників, чиє “мерзенне тіло” буде змінено та “уподібнено Його славному тілу”. Вірш 20; Філіппійців 3:21.
Подібним чином прообрази, які стосуються другого пришестя, повинні сповнитися в час, вказаний у символічній службі. {GC 399.3–4}
Вона сказала, що це того самого дня на якому різали пасхальне ягня протягом 1500 років. Яку систему відліку в календарі вона тут використовує? Звісно, не євреїв. Вона звертається до нас, а не до євреїв. Тут вона використовує наше розуміння днів і використовує свою власну систему відліку. Безумовно, єврейський Nissan 14 почався в четвер ввечері, а ягнят зарізали в четвер вдень. Для Елен Г. Уайт і для нас це так того самого дня, і Ісус встановив свято Вечері Господньої саме на початку єврейського Nissan 14. Все в гармонії!
2. Колихання снопа первоплодів збіглося з воскресінням Ісуса в перший день тижня. Еллен Г. Уайт також підтвердила цю відповідність типу та його антитипу в попередній цитаті: І як прообраз снопа колихання, наш Господь воскрес із мертвих на третій день, “первісток із тих, що померли”, зразок усіх воскреслих праведників, чиє “мерзенне тіло” буде змінено та “уподібнено Його славному тілу”. Вірш 20; Філіппійців 3:21. {GC 399.3}
Таким чином Ісус виконав Своє власне пророцтво, коли сказав, що Він зможе відбудувати храм за три дні. Він говорив про храм Тіла Свого:
І сказав: «Цей хлопець сказав: Я можу зруйнувати храм Божий і збудувати його за три дні. (Matthew 26: 61)
Розрахунок часу у євреїв був інклюзивним. Тобто, навіть якщо торкалася лише невеликої частини дня, зараховувався весь день. Ісус помер на хресті о дев'ятій годині (близько 15:00) у п'ятницю. Це був 14-й день Ніссана, перший день «зруйнованого» храму. Відпочиваючи від Своїх справ на землі, Ісус провів у могилі всю суботу, Нісан 15. Творець Всесвіту знову спочив на сьомий день суботній від Своєї праці! Цього разу це була «велика субота» (Ін. 19:31), оскільки обрядова субота першого дня свята Опрісноків припадала саме на суботу сьомого дня. Це був другий день «зруйнованого» храму. Але Ісус все одно відпочивав майже всю ніч Nissan 16 до світанку. Він воскрес у найтемнішу годину перед світанком. Це був перший день тижня (неділя), як кілька разів згадується в Біблії. А через те, що була зачеплена частина іншого дня, ця половина дня вважалася третім днем «зруйнованого» храму.
Мене часто запитують, що означає, що Ісус витратив три дні та три ночі в серці землі, як Йона в череві кита...
Яким був Джонас три дні і три ночі у череві кита; так буде Син Людський три дні й три ночі в серці землі. (Матвія 12:40)
Будь ласка, уважно подивіться на схему вище. У ніч на Нісан 14 почалися страждання Ісуса. Після пасхальної трапези Він пішов зі Своїми учнями в Гетсиманський сад і взяв на Себе всі наші гріхи. Це Він пророче порівняв із перебуванням у череві кита, коли Йона був відлучений від будь-якого спілкування з Богом чи людьми, відчуваючи великий тягар гріха. Певною мірою Йона був покритий темрявою тягарем гріха. Так само і Ісус. Це була перша ніч у серці землі для Ісуса. Потім настав день Nissan 14. За нічними випробуваннями пішли денні випробування, удари, глузування, але найбільшим тягарем з усіх були наші гріхи. Він витерпів усе заради нас, навіть розп’яття і смерть. Це був перший день у серці землі. Тоді Ісус буквально спочивав у серці землі в могилі, ще одну ніч (ніч 2, Nissan 15), ще один день (день 2, Nissan 15) і ще одну ніч (ніч 3, Nissan 16), поки Він не воскрес прямо перед ранком Nissan 16. Ще бракувало одного дня для сповнення. Ісус сказав Марії Магдалині на могилі, коли вже був день:
«Не торкайтеся мене; бо Я ще не вознісся до Свого Отця, але піди до Моїх братів і скажи їм: Я йду до Свого Отця і вашого Отця; і моєму Богові, і вашому Богові». (Івана 20:17)
Дух пророцтва пояснює нам у Бажання віків на сторінці 790:
І Марія пішла до учнів з радісною вісткою.
Ісус відмовився прийняти шану Його народу поки Він не отримав запевнення, що Його жертва була прийнята Батьком. Він піднявся до небесних дворів і від Самого Бога почув запевнення, що Його спокута за гріхи людей була достатньою, щоб через Його кров усі могли отримати вічне життя. Отець ратифікував завіт, укладений з Христом, що Він прийматиме покаяних і слухняних чоловіків і любитиме їх так само, як Він любить Свого Сина. Христос мав завершити Свою роботу та виконати Свою обітницю «зробити людину дорожчою за чисте золото; навіть людина, ніж золотий клин Офіру». Іса. 13:12. Усю владу на небі і на землі було дано Князю Життя, і Він повернувся до Своїх послідовників у світі гріха, щоб віддати їм Свою силу і славу. {DA 790.2–3}
Служіння страждань Ісуса не закінчилося до того, як Він вознісся на небо вранці першого дня тижня, приніс увесь тягар гріха людства в небесне святилище і окропив ним завісу святині. Тоді Він був готовий отримати підтвердження від Свого Батька, що Його кров була прийнята. Таким чином Він був звільнений від тягаря гріха і був упевнений, що Його місія була успішною. Відсутній третій день був коротким візитом Ісуса до Свого Батька на небесах перед тим, як Він повернувся на землю, щоб залишитися ще 40 днів з учнями, поки Він остаточно не вознесеться на небо, щоб заступатися за нас як наш Первосвященик до Його другого пришестя.
Багато хто дивується, чому небесне святилище потрібно було очищати з 1844 року. Вони думають, що воно ніколи не було забруднене. Точне розуміння прообразів і прообразів веде нас тепер до розуміння того, коли саме був момент, коли небесне святилище було забруднене всіма гріхами людства, минулими чи майбутніми: незабаром після воскресіння Ісус Сам приніс туди гріхи і «забруднив» святилище, щоб пізніше (з 1844 р.) Він міг розпочати служіння примирення за наші гріхи в Небесний судний день і очисти завісу храму від усіх наших гріхів.
І знову ми бачимо, наскільки точний Божий розклад часу, коли мова йде про виконання прообразів і прообразів. Снопом первоплодів колихали в храмі не перед світанком, а лише під час утрені. Отже, коли ми говоримо, що воскресіння Ісуса символізувало коливання снопа, це лише в основному правильно, але не зовсім відповідає типу. Ісус був першим плодом усіх воскреслих, і Він мав постати перед Отцем у небесній святині, щоб отримати схвалення Його праці. Він відмовився від дотику Марії Магдалини відразу після світанку, але пізніше того ж дня Він дозволив апостолам. Різниця полягала в тому, що Він уже з’явився Отцеві: перші плоди всіх прийняв Отець у тронній залі небесного святилища. Саме це символізує колихання снопа первістка, і це виконує пророцтво про три дні і три ночі в серці землі; Усі страждання Ісуса від Гефсиманії до остаточного схвалення Його жертви Отцем.
3. Розп'яття Ісуса збіглося з щоденним заколенням вечірньої жертви. Як я вже сказав, неможливо, щоб п’ятниця була днем підготовки до Пасхи, тому що, якщо день підготовки до суботи та день підготовки до Пасхи збігалися, час жертвоприношень переносився, щоб щоденна жертва не відбувалася о дев’ятій годині. Відповідно до Мішни (Песахим 5:1), у цьому випадку вечірнє жертвоприношення вже відбулося б між 12:30 вечора (заколення) та 1:30 вечора (приношення), і це створило б проблему з наступним уривком Бажання віків:
Коли з уст Христа пролунав гучний вигук: «Звершилось!», священики служили в храмі. Це була година вечірньої жертви. Ягня, яке представляло Христа, було принесене на заколення. Одягнений у свій значний і красивий одяг, священик стояв із піднятим ножем, як і Авраам, коли збирався вбити свого сина. З великим інтересом дивилися люди. Але земля тремтить і тремтить; бо Сам Господь наближається. З шумом, що розривається, внутрішня завіса храму розривається невидимою рукою зверху донизу, відкриваючи поглядам натовпу місце, колись наповнене присутністю Бога. У цьому місці мешкала Шекіна. Тут Бог виявив Свою славу над віком милості. Ніхто, крім первосвященика, ніколи не піднімав завісу, що відокремлювала це помешкання від решти храму. Він заходив раз на рік, щоб спокутувати гріхи людей. Але ось, ця завіса розірвана надвоє. Найсвятіше місце земної святині більше не є святим.
Все це жах і плутанина. Священик збирається зарізати жертву; але ніж випадає з його знесиленої руки, а ягня втікає. Прообраз зустрівся з прообразом у смерті Божого Сина. Була принесена велика жертва. Шлях до святині відкритий. Для всіх уготований новий і живий шлях. Грішному, засмученому людству більше не потрібно чекати приходу первосвященика. Відтепер Спаситель мав служити як священик і заступник на небесах небес. Ніби живий голос промовив до богомольців: Настав кінець усім жертвам і приношенням за гріх. Син Божий прийшов згідно зі Своїм словом: «Ось Я йду (у томі Книги написано про Мене) виконати волю Твою, Боже». “Своєю власною кров’ю” Він “одного разу входить у святиню, здобувши для нас вічне викуплення”. Євр. 10:7; 9:12. {DA 756.5–757.1}
Ця п’ятниця, 25 травня 31 року нашої ери, була звичайним днем підготовки до суботи під час весняних свят і Nissan 14. Це не збігалося з підготовкою до Пасхи, яку завжди потрібно було робити на Nissan 13, як я, сподіваюся, зміг продемонструвати в цій статті. Це твердження Еллен Г. Уайт правдиве і знову повністю узгоджується з реальними подіями. Ісус помер о дев’ятій годині, і це був саме час для заколювання щоденної вечірньої жертви. Тепер стає зрозуміло, що прямим символом смерті Ісуса на хресті було не пасхальне ягня, а щоденне жертовне ягня, яке потрібно було приносити за гріхи людей. Сама система жертвоприношень була відразу скасована смертю Ісуса на хресті. Завіса розірвалася надвоє, зруйнована зверху рукою Самого Бога Отця. Прообраз і прототип пророцтва, яке тривало чотири тисячоліття, зустрілися, і пророцтво сповнилося. Щоденні жертви більше не були потрібні.
Перейдіть на вкладку наступна стаття, я досліджу інші важливі аспекти цього вирішення проблеми двох Пасх і відповім на контратаку проти моїх досліджень з боку місячних дотримувачів суботи...